П’ятниця, 20 Вересня, 2024
Home Blog Page 11

Історія криворізького автовокзалу

By
Yelizaveta Skaleba
-
0

Криворізький автовокзал знайомий кожному містянину чи туристу, який хоча б раз приїжджав до Кривого Рогу. Будівля автовокзалу з’явилася у Кривому Розі у радянські роки. Він був не лише місцем, звідки криворіжці відправлялися у далеку дорогу чи куди приїжджали гості індустріального міста, а також важливим об’єктом транспортного зв’язку і місцем довгоочікуваних зустрічей. У багатьох криворіжців автовокзал викликає приємні спогади, адже часто тут зустрічали родичів, друзів, коханих. Заглядаючи у сторінки минулого автовокзалу і переглядаючи чорно-білі історичні фото, можна не тільки дізнатися більше про важливі споруди Криворіжжя, а і поринути у ностальгічні спогади. Далі на kryvyi-rih-future.

Заснування автовокзалу та головні факти з історії

Достовірна дата заснування криворізького автовокзалу невідома, але більшість архівних фото і документів свідчать, що він був створений у радянські роки. Розташовується вокзал на вулиці Дніпропетровське шосе, але там він був не завжди. Спочатку автовокзал у Кривому Розі обслуговував пасажирів на площі Визволення і лише наприкінці 70-х років 20-го століття будівлю “перемістили” ближче до виїзду, на Дніпровське шосе. 

Дизайн будівлі автовокзалу всередині та ззовні у ті часи відрізнявся від стереотипного уявлення про автостанції. Він не виглядав, як зовсім незвична і яскрава новаторська ідея, але приваблював своєю лаконічністю, простотою і спокійними кольорами в інтер’єрі. Автовокзал користувався популярністю у мешканців Криворіжжя та у гостей міста, адже був зручно розташований на одній із головних вулиць “залізного серця” країни. За рівнем комфортності криворізький автовокзал також став одним із кращим у всьому місті – зручний зал очікування, камери схову, багато магазинів та кіосків поруч. Біля автовокзалу на приїжджаючих завжди чекало таксі, тому із цього місця можна було швидко дістатися до будь-якого району міста. Будівля цього важливого об’єкту транспортної інфраструктури була створена у стилі модерн та саме із цього місця для багатьох починалося знайомство із криворізьким краєм. Цей автовокзал був “транспортним обличчям” міста і кожного дня зустрічав сотні туристів, звідти регулярно відправлялося безліч рейсів та саме сюди поверталися криворіжці із різних поїздок. Однак, на жаль, будівля та зовнішній вигляд автовокзалу згодом змінилися не на краще. Вигляд ззовні та всередині однієї із візитних карток Кривого Рогу викликає змішані почуття.

На чому їздили містяни з криворізького автовокзалу?

Угорські “Ікаруси” стали одними із найпопулярніших автобусів, які перевозили пасажирів з криворізького автовокзалу. У більшості випадків вони були безальтернативними та найпопулярнішими транспортними засобами, на яких здійснювалися міські та приміські перевезення. “Ікаруси”, які мали світло-червоне забарвлення, постачалися до СРСР досить довгий час і часто їх можна було помітити на українських дорогах навіть на початку 2000-х. Лише згодом на заміну їм прийшли комфортабельні автобуси та маршрутки. 

Тим, хто бажав їхати з криворізького автовокзалу на таксі, потрібно було немало заплатити за дороге задоволення. Середня заробітна плата криворіжців у 1970-х роках становила приблизно 70 рублів, а для того, щоб на таксі з автовокзалу доїхати до обласного центру, потрібно було віддати одну третину зарплатні. Заощадливі містяни винаходили свої “лайфхаки” та для комфортної поїздки на таксі шукали попутників, і таким чином дорога виходила значно дешевшою. Коштувала поїздка із попутниками на таксі до Дніпропетровська приблизно 3 рублі.   

Вогні старого міста: як освітлювали Кривий Ріг у давнину?

By
Yelizaveta Skaleba
-
0

Як виглядає велике нічне місто у нашій уяві? Майже завжди це територія із висоти пташиного польоту, яка сяє різнокольоровими вогнями, що змішуються із тисячами зірок на темному небі. Таке видовище захоплює подих і закохує в себе, але такі краєвиди у Кривому Розі відкривалися не завжди. У 19-му столітті із настанням темної пори доби місто поринало у темряву. Звичайно, це було проблемою не тільки з естетичної точки зору, але й з практичної, – пересуватися вулицями було непросто, до того ж це ускладнювало роботу промислових підприємств. Історія розвитку вуличного і домашнього освітлення у Кривому Розі довга, але надзвичайно цікава. Далі на kryvyi-rih-future.

Освітлення криворізьких вулиць у 19 та на початку 20 століття

Складно уявити собі місто чи населений пункт, у якому взагалі немає освітлення, тому потреба у вуличних ліхтарях з’явилася у Кривому Розі ще дуже давно. Перші примітивні вуличні ліхтарі у місті з’явилися наприкінці 19-го століття і освітлювали вони переважно промислові об’єкти, головні вулиці міста та робітничі поселення. 

Перші ліхтарі, які були встановлені у Кривому Розі, освітлювалися сальними свічками та заправлялися пісним маслом. Щоб через скло ліхтаря, яке було постійно закопчене через дим, проходило світло, на криворізьких вулицях працювали ліхтарники. Представники цієї професії служили у поліції та щодня чистили ліхтарі від копоті. 

У 1844 році стало популярним газове освітлення вулиць, а також ліхтарі, шо працювали на суміші спирту і скіпідару. У кожного містянина біля будинку повинен був розміщуватися ліхтар, який освічував назву вулиці та номер будинку. Біля звичайних будинків та різноманітних установ обов’язково сяяли вогні білого кольору. 

Перші електричні ліхтарі на вулицях Криворіжжя можна було помітити лише на початку 20-го століття. У першу чергу вони засяяли на вулиці Поштовій, яка на той час була головним економічним та культурним центром Кривого Рогу. Там розташовувалися близько 116 торгівельних закладів, постійно проводилися ярмарки, було багато майстерень та закладів культури. 

Як криворіжці освітлювали свої будинки до появи електрики? 

Якщо згадати типову українську хату, у якій жили українці у 19-му столітті, можна відзначити, що там було багато вікон. Саме вони і були доступним і найпростішим джерелом світла для жителів селищ, у тому числі, і для криворіжців. Також мешканці околиць Кривого Рогу, що жили у власних домівках, користувалися світлом, що йшло від палаючої печі. 

Містяни часто освітлювали свою домівку світильниками на зразок вуличних ліхтарів: такі домашні джерела світла теж заповнювалися жиром. Із робіт криворізьких істориків та краєзнавців відомо, що так звані олійні світильники та ліхтарі з’явилися на Криворіжжі раніше за всі інші. Містяни виготовляли джерела світла для дому самостійно, використовуючи глину. Такі світильники розміщували на столах або підвішували на стелю. Освітлення відбувалося за рахунок того, що масло нагрівалося і починало палати, але, звісно, все це супроводжувалося смородом і димом. 

Заможні родини могли дозволити собі використовувати воскові свічки, розміщуючи їх на спеціальних багатоярусних світильниках – люстронах.

Індустріалізація Кривого Рогу тісно пов’язана із розвитком освітлення, а пізніше і електрики у місті. Вже у середині 20-го століття Криворіжжя сяяло , вражаючи своєю унікальною промисловою красою. У Кривому Розі існувало декілька точок, із яких відкривалися мальвоничі пейзажі нічного міста, але найпопулярнішими місцями для прогулянок та романтичних зустрічей були Буршицький та Петровський відвали. Криворіжці та гості міста відчували себе там ніби на найвищій точці Ейфелевої вежі.   

Комунікації Криворіжжя 19-го століття: історія водогону

By
Yelizaveta Skaleba
-
0

У 19-му столітті Кривий Ріг відрізнявся від більшості українських міст своїм швидким розвитком і індустріалізацією. Поки в центрах інших регіонів ще можна було помітити дерев’яні і солом’яні будинки, не надто міцні, сірі споруди, Кривий Ріг із кожним роком ставав все величнішим. Наприкінці 19-го століття на Криворіжжя приїжджали науковці та дослідники для вивчення корисних копалин у місті, відкривалися підприємства, а навколо них створювались поселення робітників. Звичайно, населення міста, яке збільшувалось, та промислові підприємства потребували якісних умов життя і усіх необхідних комунікацій. За короткий проміжок часу, криворіжцям вдалося пройти шлях від користування водовозами до створення зручних комунікацій. Далі на kryvyi-rih-future. 

Життя криворіжців до появи водогону та каналізації

Історія активного розвитку міста розпочалася ще у 19-му столітті із епохою так званої “залізної лихоманки”. Це період, коли Криворіжжя стало лідером гірничодобувної промисловості у всій Російській Імперії. У 1887 році місто вийшло на перше місце в імперії з видобутку руди. Кривий Ріг постійно приймав науковців із різних міст і країн, тут жило і працювало багато людей. Але, як не дивно, довгий час у місті не було центрального водогону: мешканці селищ користувалися колодязями, а криворіжці, які жили у центрі, вимушені були погоджуватися на послуги водовозів. 

Воду привозили у місто у великих бочках, набираючи її у річках Інгулець та Саксагань. Якість такої води залишала бажати кращого, а ціни були не надто втішними для представників молодших та середніх соціальних класів.Воду, яка відповідає санітарно-гігієнічним нормам, можна було набрати у криницях в околицях міста, але така можливість була не у всіх.  Нечистоти із міста забирали золотарі – спеціальні працівники, які займалися чисткою вигрібних ям. 

Питанням створення основних комунікацій у Кривому Розі та області почали займатися лише на початку 20-го століття. У липні 1914 року криворізька сільська громада звернулася до Херсонської земної управи із проханням виділили фінансову допомогу для створення водогону, але початок Першої світової війни скасував усі плани щодо будівництва. Кошти із бюджету країни переважно відводилися на потреби військових, тому будівництво водогону відклали на невизначений термін. Повторно справу розглядали під час засідання президії криворізького окрвиконкому у січні 1924 року – був спланований проект, який мав бути завершений до кінця 1925 року. Вартість водогону при пропускній спроможності 100 ведер на добу складала 750 тисяч рублів. 

Хід будівництва водогону

Будівельні роботи розпочалися лише у квітні 1927 року через брак фінансування і були завершені через рік. Спочатку труби пролягли по вулиці Українській, далі по вулицям Карла Маркса, Леніна, Чорногорці та до вулиці Лікарняної. Загальна довжина труб водогону складала 17 км. Функціонувати мережа почала із чисельними недоробками і обслуговувала мало домівок, тому у 30-х роках 20-го століття було прийнято рішення про створення додаткового водогону, який мав також обслуговувати промислові установи і робітничі поселення. Цей проект був більш масштабніший за минулий і обійшовся владі у 4 мільйона рублів. 

У 1931 році один мешканець Кривого Рогу за добу споживав приблизно 2 літри води, а на промислові потреби йшло більше ніж 60 мільйонів метрів кубічних на рік. З кожним роком мережа водогону у місті удосконалювалась, до неї приєднували більше споживачів, почали з’являтися водосховища. 

Проблемне питання створення каналізації піднялося лише у 1936 році, а вже через рік більша частина міста була підключена до внутрішньої каналізації. Це коштувало державному бюджету декілька мільйонів рублів, однак санітарний стан Криворіжжя покращився в десятки разів.   

Як будували швидкісний трамвай у Кривому Розі: фото до забудови і після

By
Olena Holodenko
-
0

Криворізький метротрам побудували у далеких 70-х роках 20 сторіччя. Від початку забудови до запуску перших чотирьох станцій пройшло аж 12 років. Перші 7 трамваїв курсували по станціях “Площа праці”, “Жовтнева”, “Площа Артема”, “Дзержинська”. Наразі Криворізький метротрам налічує 15 станцій довжиною майже 27 кілометрів. Швидкісний трамвай є невід’ємною частиною транспортного сполучення у Кривому Розі. Далі на kryvyi-rih-future.com.ua.

Які станції швидкісного трамваю відкрились першими?

Цікаво, що будувати метро у районному центрі було неприйнятно, так як в обласному центрі – Дніпропетровську, його ще не було. Тому у Кривому Розі було спроектовано легку рейкову систему як у метро, але замість поїздів на станцію приїжджають звичайні трамваї. Так і з‘явився у нашому місті напівпідземний, напівназемний трамвай – метротрам.

Після запуску перших чотирьох станцій, будівництво знову зупинилося, через прорив грунтових вод.

Але вже у 1999 році мешканці Кривого Рогу могли дістатися зі станції “Зарічна” до станції “Кільцева”. 

Цікавий факт: зупинки “Вовнопрядильна” та “Індустріальна” були задумані для того, щоб обслуговувати нові районі, які планували будувати. Але, нажаль, не склалося. Нові будинки так і не з’явилися, станція “Вовнопрядильна” виявилася непотрібною. А “Індустріальна” хоч і знаходиться біля житлового району, але розташована достатньо далеко.

У 2001 році задля зручності мешканців Кривого Рогу була побудована ще одна станція “Міська лікарня”. Хоча з вигляду забудови вона є доволі незручною. Вузька платформа і напіввідкритий дах: у несприятливу погоду пасажирам немає куди заховатися від дощу.

Те, що ви не знали про криворізький метротрам

Доречі, станцію “Сонячна” (“Жовтнева” у минулому) можна із впевненістю назвати підводною лодкою за незвичайний вигляд. А ось вікна нагадують ілюмінатори. Ця станція зазнала найбільшу кількість перейменуваннь від “Жовтневої”, “Імені Гутовського” і до “Сонячна”. У зв’язку з декомунізацією зупинку назвали у честь мікрорайону, у якому вона розташована.

Криворізький швидкісний трамвай навіть привернув увагу відомого німецького фотографа, чиї роботи публікують у американському виданні The New York Times. Фотограф Франк Херфорт виклав на своїй сторінці в Інстаграм зображення станції швидкісного трамваю і підписав: «П‘ята ранку у криворізькому метротрамі на проспекті Металургів».

Мало хто пам‘ятає, але був час, коли будували тунель біля станції «Будинок Рад» і треба було заморожувати ґрунт, проспект Гагаріна перекривали для руху тролейбусів. Троллеї частково перекидали на вулицю Димитрова для об‘їзду транспорту.

А ось щодо мосту, який веде зі станції «проспект Металургів» до станції «Кільцева», то це був вимушений крок. Спочатку планувалося будувати у цьому місці тунель, але будівельники зіткнулися з проблемою так званих «пливунів». Нещільна порода насичена водою могла розпливатися та переміщуватися, тому було вирішено будувати замість тунелю міст.

У 2021 році Швидкісний трамвай Кривого Рогу відмічав свій 35-й день народження від запуску першого трамвая. На честь ювілея, робітники та керівництво підприємства висадили 35 саджанців дерев у зелених зонах станцій. Тепер пасажирам криворізького метро буде ще приємніше користуватися послугами швидкісного трамваю.

Цікавий факт: у березні 2020 року швидкісний трамвай довелося зупинити на 2 дні, у зв’язку із пандемією COVID-19. А після запуску проїзд громадянам дозволили лише за перепустками.

До речі, у зв’язку із війною в Україні, керівництво міста ухвалило рішення, що з 27 квітня проїзд у швидкісному трамваї безкоштовний.

Закинуті будівлі Кривого Рогу

By
Katya Koshevaya
-
0

Кривий Ріг досить багатогранне місто. З одного його боку можна побачити промисловий центр України, що стрімко розвивається, а з іншого боку можна знайти застряглі в минулому столітті райони, розруху, відсутність інфраструктури, у тому числі і закинуті будівлі Кривого Рогу. Далі на kryvyi-rih-future.com.ua.

Багато занедбаних історичних будівель, дореволюційних, промислових об’єктів, інфраструктурних та багатьох інших. Більшість з цих об’єктів знаходяться в аварійному стані, деякі належать до історичної спадщини міста, а деякі були знесені.

Каскад

Каскад – це колишній спортивно-оздоровчий комплекс. У радянський період тут знаходився санаторій-профілакторій будівельного тресту “Кривбасшахтопрохідка”. З початком незалежності будівля стала спортивно-оздоровчою базою міського футбольного клубу “Кривбас”.

Сам комплекс та земля під ним перебувають у приватній власності. З 2013 року здійснюється повільний демонтаж будівлі, оскільки дешевше що-небудь збудувати з нуля ніж реконструювати.

Палац культури імені Рози Люксембург

Раніше заклад культури носив найменування палацу культури Червоногвардійського рудника, після чого набув назви, яка закріпилася в народі палац культури імені Рози Люксембург. Він знаходився по вулиці Лаштоби у Тернівському районі. На будинок було витрачено чимало фінансів, він простояло роки порожнім, після чого назавжди був знесено.

Вулиця Лаштоби у Кривому Розі сама по собі унікальна. На ній знаходиться і перебуває досі не одна занедбана будівля. Справа в тому, що частина вулиці потрапила в зону обвалення і криворіжці були змушені залишити будинки, а на іншому боці вулиці Лаштоби життя продовжується. На покинутій стороні вулиці залишилися порожніми будівля бару, дитячого садка, будинку, більшість будівель знесли остаточно як і палац культури імені Рози Люксембург.

Село Степове

Село Степове або Відвід відоме криворіжцям як місце-примара. Його заснували у 1930-х роках для працівників шахти. У 2000-х роках територія Відводу опинилася в санітарно-захисній зоні і поступово її почав поглинати кар’єр ІнГЗК.

Єдиною повністю вцілілою будівлею в селі є колишня будівля палацу культури Інгулецького рудника.

Готель “Руда”

Будівля колишнього готелю “Руда в центрі Кривого Рогу стояла порожня багато років. У 2009 році почалося її знесення, після чого огороджена парканом земельна ділянка пустувала довгі роки.

У 2021 році на місці старого готелю було зведено сучасну будівлю готелю “Руда”.

Гданцівський чавуноліварний завод 

Сам завод функціонував у період 1890-1892-х років. Але під час громадянської війни більша його частина була зруйнована, після чого збудовано завод “Комуніст”. Завод Комуніст з 2013 року поступово розібрали на метал, а біля нього збереглося кілька дореволюційних будівель.

Холодильник Сергія Колачевського

Такий унікальний об’єкт знаходиться у Тернівському районі поблизу шахти Орджонікідзе. У дореволюційні роки ці території належали підприємцю Сергію Калачевському. Тут йшов активний видобуток залізняку, розвивалася інфраструктура, будувалися робочі селища, школи, їдальня та багато іншого. Одним із об’єктів є і льох-холодильник.

З 2010 року він потрапив у зону обвалення та згодом цього історичного об’єкту зовсім не стане.

Школа Варвари Головченко

У Центрально-Міському районі на вулиці Церковній знаходиться старий двоповерховий цегляний будинок. Сам дом у 1900-х роках належав домовласнику Бондаренко. Після цього в будівлі була відкрита жіноча полігімназія Варвари Головченко.

Дім Мартіна Шимановського

Така особистість, як Мартін Шимановський, відома практично кожному криворіжцю. Він у 1890 році розпочав будівництво на Гданцівці чавуноливарного заводу. Ця ідея була Олександра Поля, але той помер, і здійснити її вдалося Шимановському. Неподалік Гданцівського заводу розташовувався і будинок Мартіна Шимановського.

Закинута будівля дитячого садка

Раніше на вулиці Халтуріна,2 на Гданцівці розміщувався дитячий садок під номером 179. Будівля дуже красива і незвичайна розташована поблизу колишнього заводу “Комуніст”. У якому році було збудовано і що в ньому було, крім дитячого садка, невідомо.

Готель Металург

Навіть у самому серці Кривого Рогу розташовані старі занедбані будівлі. Одним з таких є готель Металург, який був збудований у 1934 році. У 1944 році після того, як Кривий Ріг був звільнений від німецьких загарбників, будівля готелю серйозно постраждала. Реконструкція будівлі відбулася 1950-го року. З 1996 року є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Будівля 1908 року

Ще один закинутий об’єкт у центрі Кривого Рогу на проспекті Поштовому це колишня будівля Товариства Взаємного кредиту. На диво, будівля на вигляд знаходиться в ідеальному стані. Були спроби кілька разів розмістити в цій будівлі магазини, на першому поверсі замінили вікна, але нічого не прижилося.

Покинутий будинок інституту

Будівля інституту знаходиться у Центрально-Міському районі на вулиці Першотравнева, 12.

Колись це був визначний науково-дослідний інститут у Кривому Розі. Він займався дослідженнями у сфері безпеки праці та екології у гірничій та металургійній промисловості, скорочено називався НДІБТГ. На той час це був головний галузевий науково-дослідний інститут у системі Мінчермету Радянського Союзу, який займався питаннями безпеки праці гірників.

Заснований був у 1972 році для вирішення основною проблемою з якою тоді зіткнулися – вентиляція шахт. 1991 року інститут став державним. З 2011 року інститут було реорганізовано та приєднано до Криворізького національного університету для утворення його структурного підрозділу. З роками в інституті перестали потребувати, будівлі закинули і розікрали.

Це далеко не весь перелік занедбаних об’єктів Криворіжжя. Їх, мабуть, просто не порахувати.

Кіберспорт у Кривому Розі 

By
Mariia Lysohor
-
0

Напевно, кожна людина, яка захоплюється комп’ютерними іграми мріяла про створення подібної професії або офіційного способу реалізації своїх здібностей. Можна сказати, що бажання багатьох прихильників такого роду діяльності крок за кроком здійснюються у сучасному світі. Створюються своєрідні турніри, а деякі люди навіть отримують високий прибуток за подібне хобі.  Та чи справді це можна назвати хобі? З моменту визнання в Україні кіберспорту на офіційному рівні, у Кривому Розі відбулося безліч турнірів. З’явилось також і багато людей, що зацікавлені в такій діяльності і збирають навколо себе однодумців. Вони знаходять місця для тренувань та досить серйозно відносяться до змагань. Далі на kryvyi-rih-future.

Розповсюдження кіберспорту у Кривому Розі

Основним переломним моментом у розвитку та розповсюдженні кіберспорту не тільки у Кривому Розі, але й загалом в Україні стало його проголошення офіційним видом спорту у 2020 році. Саме ця подія стала визначною для спортсменів цієї галузі. Керівник кіберспортивного клубу Кривого Рогу Ігор Сіманов наголошує на тому, що з цього моменту з’явився ще більший інтерес, а також збільшилася кількість можливостей для проведення офіційних змагань. Він розповів про багатьох талановитих молодих людей, які прагнуть розвивати свої здібності. Також підкреслив той факт, що у сучасному світі ця діяльність вийшла на зовсім інший рівень. Наразі до цього ставляться більш серйозно. Якщо раніше це були просто розваги у підвальних приміщеннях, то у наш час це ретельна підготовка, просторі і зручні зали та своєрідний бізнес. Ігор розказав, що розробка комп’ютерних ігор тісно пов’язана з увагою до них великих світових корпорацій. Простими словами вони таким чином зацікавлені у рекламі власного бренду. Наприклад, за умов введення в гру моделі відомої машини скоріш за все підвищиться рейтинг її продажу. 

Але справжній спортивний інтерес виникає у криворіжців під час турнірів та різного роду змагань. Більшість з них порівнюють цей процес з будь-яким іншим видом спорту, адже присутні і викид адреналіну, і неповторні емоції, і велика кількість глядачів та вболівальників, і затята боротьба, і відчуття перемоги або програшу. Тим паче призові фонди таких чемпіонатів складають досить високі грошові винагороди, сума яких перевищує бюджет будь-якого іншого виду спорту у багато разів.  За словами керівника кіберспортивного клубу  в нашому місті попит  зростає стрімкими темпами. Люди ставляться до цього відповідально, а у кіберспорті існують правила та норми, яких необхідно дотримуватися. Тому щодо серйозності даного виду спорту сумніви вже не виникають. Про це повідомляє РУДАНА

Реалізація спортивного потенціалу прихильників даного виду діяльності

З того часу як кіберспорт набув офіційного статусу, у Кривому Розі провели декілька масштабних турнірів, учасниками яких стали не тільки мешканці нашого міста, а й гості з інших куточків України. Таким було проведення чемпіонату з Dota 2 у вересні 2020 року. Тоді у клубі Arena, що знаходиться у Тернівському районі, змагалися на піксельному полі бою приблизно 70 учасників. Кривий Ріг має усе, чого потребує сучасний ігровий майданчик. Тому успіхи у цьому спорті принесуть місту неабиякі результати.

Представники кіберспортивних організацій Кривого Рогу наголошують на позитивних сторонах такого захоплення. Наприклад, це гарна можливість розвинути стратегію та мислення, а спортсмени у свою чергу прагнуть розвитку та залучення до своєї діяльності різних міжнародних корпорацій. Також основним завданням для них постає привернення уваги української спільноти та змінення іміджу спорту загалом.

SMM-менеджер – професія, що пов’язана з розвагами чи та, що потребує професійної підготовки

By
Mariia Lysohor
-
0

У сучасному світі новітні технології заполонили віртуальний простір більшості країн. Вони присутні всюди, а кількість професій, пов’язаних з цією сферою невпинно зростає не тільки в Кривому Розі, а й у всьому світі. Щодня з’являються нові позначення, що передбачають появу нових облич. Однією з таких, порівняно нових професій, є SMM-менеджер. На перший погляд це робота, яка не вимагає великих зусиль. Багато людей вважають, що це просто гортати стрічку соціальних мереж і отримувати за це гроші. Але чи так це насправді та з якими труднощами стикаються спеціалісти у даній галузі? Криворізькі SMM-менеджери точно знають відповіді на подібного роду питання. Далі на kryvyi-rih-future.

Особливості професії SMM-менеджера

Основне завдання SMM-менеджера полягає у розміщенні певного роду інформації у різних соціальних мережах та комунікації у віртуальному просторі. Але як і в будь-якій іншій професії тут є свої особливості. Фахівець цієї галузі повинен володіти не тільки основними технічними навичками, наприклад, натиснути на певну клавішу, щоб створити пост, але й також знати деякі психологічні нюанси і володіти аналітичним мисленням. Адже той самий пост має звернути увагу глядача у глобальному інформаційному просторі. З цієї причини необхідно чітко відчувати ті тонкощі, які допоможуть зупинити погляд споживача. Також важливим постає своєрідне передбачення щодо реакції людини на викладений матеріал. Її стан може досить швидко змінитися на обурення, співчуття, зацікавленість, радість або смуток. SMM-менеджер має розрахувати та визначити доречність тої чи іншої інформації для конкретної аудиторії у певний час. Потрібно також володіти хоча б основними навичками спілкування, адже люди, що читають викладений матеріал, досить часто залишають свою реакцію, пишуть певні зауваження та надають власні пропозиції. З іншого боку це і творчий процес, тому спеціаліст може проявляти креативні здібності. Ось такою багатосторонньою та інколи не дуже легкою може бути професія SMM-менеджера.

Чи важко керувати усіма сторінками у соціальних мережах цілого телеканалу

На плечах Вікторії та Каріни лежить просування контенту телеканалу Рудана у Кривому Розі. Саме вони розпочинають свій день із контролю за усіма соціальними мережами, де створені сторінки телеканалу. Загалом кількість соцмереж, над якими працюють SMM-менеджерки налічує близько шести. Каріна Кажанова розповіла, що мають дві сторінки в Instagram. Одна з них покликана відображати головні щоденні новини, а інша життя поза кадром. Це певні моменти, що виникли під час зйомок і не були вставлені в кінцеве змонтоване відео, а також обличчя працівників телеканалу, що безпосередньо беруть участь у зйомках, але рідко потрапляють в кадр. Окрім сторінок в Instagram також викладають матеріал у Facebook, YouTube, TikTok  та Telegram. 

Вікторія Дульша наголошує на тому, що у сучасному світі також досить важливою постає оперативність. Інколи деяка інформація з’являється на сторінках соціальних мереж раніше, ніж потрапить на екран телевізора. SMM-менеджер у свою чергу повинен швидко зреагувати та викласти якісний матеріал у короткий термін. Якщо у Telegram такий процес проходить швидко та легко, то, наприклад, у YouTube потрібно працювати більш ретельно. Залучають навіть інших працівників для створення такого роду контенту. Це підкреслює той факт, що SMM-менеджер повинен зосередитись на принципах роботи у різних соціальних мережах. Якщо на одній сторінці один формат є вдалим, то це не означає, що такий самий алгоритм спрацює на іншій. Отже, керувати таким глобальним простором дійсно нелегко, але справжні професіонали долають усі перешкоди. Про це повідомляє РУДАНА.

Проблеми та переваги розвитку міста в ІТ-сфері очима криворізького програміста

By
Mariia Lysohor
-
0

Професії у сфері комп’ютерних наук є досить популярними та поширеними у багатьох країнах. Так як сучасний світ прагне розвитку та удосконалення, то новітні технології постають одним з ключових двигунів, що здатен приводити у рух процеси наукових відкриттів, медичних винаходів та навіть модернізації найпростіших повсякденних речей. З цієї причини постійно виникає потреба у спеціалістах високого рівня професіоналізму. Програмісти Кривого Рогу також знаються на глобальних технологічних процесах. Але чи розвивається місто в ІТ-сфері і яким чином це відбувається? Далі на kryvyi-rih-future.

В чому полягає сенс самої професії програміста та хто може реалізувати себе у цій галузі

Основна особливість будь-якої професії у сфері інформаційних технологій полягає в тому, що працювати можна будь-де і будь-коли, а також не завжди обов’язково мати диплом, що підтвердить закінчення певного навчального закладу. Сучасне покоління з легкістю поєднує навчання у школі та написання програмних кодів або створення відповідних сайтів. Тут перш за все необхідним є здобутий досвід та практичні навички.

Криворізький програміст Віталій Борщук розповів, що свою першу програму написав у старших класах школи. Саме тоді у нього виник інтерес до програмування та перспективи залишатися вдома і створювати проєкти, які приносять гарний прибуток. Але також зазначає, що програміст повинен постійно розвиватися, удосконалювати свої навички та слідкувати за новими технологіями та розробками. Розповів і про зміну світогляду сучасної молоді. У наш час підлітки володіють більшою інформацією, ніж діти, що мали такий же вік декілька десятиліть тому.

ІТ-сфера у Кривому Розі: розвиток та прибутковість

Насправді у Кривому Розі існує безліч людей, які працюють у галузі інформаційних технологій. Але зазвичай вони працюють вдома, тому інколи про них навіть ніхто не здогадується, а тим паче не знає специфіку та рід їх діяльності. Спеціалістів, які мають достатній досвід та можуть якісно виконати роботу високої складності, дійсно багато. Можна говорити навіть про їх конкуренцію. Також ряди представників цієї професії постійно поповнюють новоприбулі спеціалісти. Звичайно вони мають дещо нижчий рівень знань та умінь, але просуваються в даній сфері швидкими темпами. Основною проблемою нашого міста в розвитку ІТ-сфери є те, що корпорації та компанії міста не можуть запропонувати фахівцю замовлення, за яке він би отримав високий прибуток. З цієї причини більшість спеціалістів змушені пропонувати свої послуги на світовому ринку. Хоча останнім часом тенденція поступово змінюється і як в Україні, так і в Кривому Розі створюються компанії, що орієнтовані на європейського споживача. Цей факт викликає у професіональних програмістів бажання залишатись у місті та розвивати ІТ-сферу в межах країни. 

На думку Віталія Борщука, однією з переваг Кривого Рогу є наявність великої кількості навчальних закладів, де готують майбутніх програмістів. Це досить гарна тенденція, адже існують як і окремі академії, спрямовані саме на цю спеціальність, так і багато факультетів на базі університетів міста. Але і тут можна виокремити деякі не зовсім позитивні нюанси такої підготовки фахівців. Проблема полягає у застарілій програмі навчання. Віталій зазначив, що представникам надання освітніх послуг варто задуматися не тільки над установленими та загальноприйнятими дисциплінами, а й вводити новітні тенденції, які грають величезну роль у сучасній ІТ-сфері. Про це повідомляє Перший Міський.

Процеси програмування та велика кількість інших цікавих речей на Станції юних техніків у Кривому Розі

By
Mariia Lysohor
-
0

Мабуть, батьки кожної дитини бажають їй гарного майбутнього, де вона змогла б реалізувати свої бажання та мрії. З цієї причини більшість з них намагаються дізнатися про вподобання та інтереси свого малюка ще у дитинстві. Одним з найсучасніших занять постає програмування та навчання в сфері новітніх технологій. По-перше, для дітей це новий, не схожий на інші рід діяльності і вони із захопленням майструють чудернацьких роботів, опанувавши заздалегідь необхідні навички їх проєктування та вивчивши основи програмування. По-друге, така професія скоріш за все буде приносити стабільну високу заробітну плату. Подібна Станція юних техніків, де діти опановують комп’ютерні науки є і в Кривому Розі. Далі на kryvyi-rih-future.

Основна мета створення Станції юних техніків Саксаганського району

Станція юних техніків була створена у Саксаганському районі Кривого Рогу для того, щоб надати дітям можливість до розвитку в різноманітні способи та допомогти визначитись з галуззю майбутньої професії. Заклад налічує декілька цікавих гуртків та приблизно 340 вихованців віком від дев’яти років. Засновники Станції юних техніків у Кривому Розі перш за все прагнуть залучити дітей до науки у більш цікавий та захоплюючий спосіб. Вони ставлять за мету показати усі процеси на практиці. Тут діти мають змогу побачити на власні очі яким чином теоретичний матеріал перетворюється у величезні проєкти та нові винаходи. У цьому місці вихованці можуть в прямому сенсі доторкнутися рукою до науки. Невимушена атмосфера та нестандартні методики є запорукою отримання нових знань та навичок. Представники адміністрації наголошують на тому, що порівняно із звичайною школою вони надають дітям можливість через практику дійти до теорії. Тут вихованці мають змогу покрутити, помацати та детально розглянути усі експонати та безпосередньо долучитися до проєктів різного роду. Таким чином у школярів виникає зовсім інше уявлення про навчання і вони розуміють, що наука – це цікаво.

Гурток, який відвідують майбутні спеціалісти з інформаційних технологій

Діти, яким подобається світ програмування та комп’ютерних технологій із задоволенням відвідують гурток «Основи програмування та робототехніки». Хоча й основний фокус уваги направлений на основи написання програмних кодів, але вихованці у той же самий час опановують багато інших навичок та знань з різноманітних наук. Для досконалої роботи на високому рівні дітям часто стають у нагоді знання з інформатики, математики, фізики та навіть біології. Поєднання різноманітних наук надає повне право назвати це місце осередком STEM-освіти. Тут готують майбутніх програмістів, а також займаються створенням роботів. Молодь отримує необхідні основні знання та навички для обрання майбутньої професії та подальшої технічної освіти. Керівник гуртка Віталій Задорожній розповідає про основні напрямки викладання. За його словами головним є навчання основам інформатики. У будь-якому випадку це своєрідний фундамент, закладений для подальшого розвитку у сфері інженерних та комп’ютерних технологій. Починають опановувати коди мовою С++.  Поступово до програми навчання вводять і певні поняття з фізики, адже працюють з паралельним та послідовним з’єднанням, джерелами живлення та багатьма іншими технологіями.

Потім вихованці мають змогу застосувати отримані знання безпосередньо на практиці. Одним з найцікавіших занять є створення роботів. Для цього необхідним постає опанування інженерії. В деякому сенсі це і творчий процес, тому діти використовують не тільки знання, але й власну креативну думку та фантазію. Про це повідомляє РУДАНА.

Дім Олександра Поля, вкладника у розвиток Кривого Рогу

By
Katya Koshevaya
-
0

Мабуть, кожен мешканець Кривого Рогу знає про таку особистість як Олександр Поль. Про нього розповідають у криворізьких навчальних закладах, на честь нього було встановлено пам’ятники та названо вулиці. Він був громадським діячем, підприємцем та краєзнавцем. Усім відомий той факт, що саме Олександр Поль зробив величезний внесок у майбутній розвиток промисловості Кривого Рогу, але далеко не кожному криворіжцю відомо, де у 19-му столітті у Кривому Розі проживав Олександр Миколайович Поль. Далі на kryvyi-rih-future.com.ua.

Будівля колишнього будинку Поля збереглася й досі. Вона знаходиться далеко від історично центральних проспектів Кривого Рогу. Знайшовши старий будинок на ньому можна розглянути пам’ятний знак, на якому написана інформація про видатного власника – Олександра Миколайовича Поля.

Життя Олександра Поля

Олександр Миколайович Поль народився 1832 року в Малоолександрівці Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, ці території знаходяться у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області. Ріс у сім’ї підручника Миколи Поля та Ганни Павлівни. Його мати була праправнучкою гетьмана Павла Полуботка. В 1854 отримав юридичну освіту в Дерптському імператорському університеті. Активно брав участь у громадському житті, а в 1866 році потрапивши до Кривого Рогу в Дубовій балці виявив поклади залізняку, які відправив на дослідження до Гірського департаменту.

П’ятнадцять років свого життя Олександр Поль присвятив тому, що вивчав та доводив промислову значущість залізняку знайденого у Кривому Розі. Тільки у 1881 році завдяки значному внеску Олександра Миколайовича у дослідницькі роботи на території Криворіжжя стартував видобуток залізняку. Це був колосальний поштовх для майбутнього бурхливого економічного процвітання як Кривого Рогу, так і всього Придніпровського регіону.

Бурхливий промисловий розвиток та переїзд у Кривий Ріг

Кривий Ріг отримав статус містечка лише 1860 року. Він займав невелику територію біля злиття двох річок: Саксагані та Інгульця. До Кривого Рогу вели дороги з найближчих селищ, таких як Широке, Довгинцево, Костянтинівка, Мусіївка, Лозуватка та з Кременчука.

Завдяки тому, що у Кривому Розі почала бурхливо розвиватися промисловість, біля рудників Криворіжжя почали зводити робітничі селища, а також маєтки гірських інженерів. Таким чином з розвитком промисловості у 19-му столітті у місті з’явилася і садиба Олександра Поля. На місці колишньої садиби 19-го століття стоїть пам’ятник Олександру Полю і від нього йде вулиця названа на його честь, раніше вулиця мала назву Жовтнева та Базарна.

Дім Олександра Поля

Сам будинок Олександра Поля знаходиться у Покровському районі Кривого Рогу на вулиці Дишинського,1. Одноповерхова будівля з цегли була збудована період 1860-1870-х років. Частину задньої стіни будинку Олександра Миколайовича було зроблено з місцевої породи. Товщина самих стін одноповерхового будинку сягає півтора метри, на фронтоні будівлі розташовані круглі слухові вікна.

Где в Кривом Роге жил Александр Поль, - ФОТО, фото-2

У холі будинку Олександра Поля на потолці добре зберігся фриз, зроблений у 19-му столітті. У самому кабінеті видатної людини, знаходиться піч, обкладена кахлями. У будівлі також знаходяться гвинтові сходи, а ведуть вони до напівпідвалу.

У цьому будинку в Покровському районі Олександр Поль тут провів свої роки життя в період 1873-1881-х років.

До нього додому приїжджали не менш визначні люди того часу, геологи, дослідники криворізьких надр: Домгер В., Прендель Р., П’ятницький П., Штриппельман Л. і Конткевич С.

У 1970-х роках у будівлі колишнього будинку Олександра Поля розмістився Жовтневий районний військкомат.

У 1980-х роках до будівлі переїхало будівельне управління Дніпропетровського обласного ремонтно-будівельного тресту №1.

У 1986 році на будівлі колишнього будинку Олександра Поля було встановлено меморіальну дошку, яка говорила про те, що Олександр Миколайович проживав у цьому місці у 19-му столітті. Меморіальна дошка була виконана з чорного граніту і на ній була вигравірувана напис: “У цьому будинку / з 1873 по 1881 р. / жив піонер освоєння / криворізького / залізорудного / родовища / відомий дослідник / Півдня Росії / Олександр Миколайович Поль”. А ліворуч від напису було вигравіровано фото самого Олександра Миколайовича Поля.

Где в Кривом Роге жил Александр Поль, - ФОТО, фото-3

У 2000-х одним із співробітників Криворізького історико-краєзнавчого музею було розроблено спеціальний проект зі створення з будинку Олександра Поля, будинок-музей на його честь.

У 2001-му році в одній із кімнат колишнього будинку Олександра Поля було організовано виставку фотографій, присвячену 120-річчю промислової розробки покладів залізної руди на території Кривого Рогу.

Також на початку 2000-х років у цій будівлі розміщується Державне комунальне-підрядне ремонтно-будівельне управління №2.

Садиба у місті Дніпро

Слід зазначити, що Олександр Поль таки більшу частину життя прожив у Катеринославі – це місто Дніпро. У колишній садибі Поля знаходиться будинок-музей.

У Дніпрі на Соборній площі Олександр Поль один із перших придбав земельну ділянку під приватну забудову. Ця територія вже з 1871 року значилася як куплене місце Олександром Полем.

У 1880-ті роки на цій ділянці вже було зведено одноповерхову будівлю. Особняк Олександра Поля був виконаний у стилі класифікуючої еклектики. У будинку було п’ять кімнат. Величезна садиба Олександра Поля була між провулком Потемкінським (вулиця Фучика), провулком Соборним (вулиця Яворницького) та Соборною площею.

Олександр Поль помер 1890 року від розриву серця. Похований на Севастопольському цвинтарі в Катеринославі. Після смерті у садибі проживала його родина. Вдова Олександра Поля – Ольга Семенівна прожила ще 26 років і померла в 1916 році. Після смерті дружина Олександра Поля залишила заповіт. У ньому вона заповідала свій маєток місту для того, щоб там зробили притулок для збіднілих жінок-дворянок. До садиби входили споруди буфету, альтанки, комори з кількома кімнатами для сторожа, дві житлові альтанки та сам п’ятикімнатний будинок Олександра Поля, а також сад. Але, на той час Міська Дума відмовилася від такого дару, повідомляючи про те, що на утримання притулку йтиме дуже багато грошей.

1...101112...53Page 11 of 53
.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.