До Кривого Рогу почали прибувати біженці ще у 2014 році, коли бойові дії тільки розпочалися на Сході нашої держави. Багато хто знайшов на Криворіжжі свій новий дім і залишився тут жити і працювати. Переселенцем із Донецька, повідомляє сайт kryvyi-rih-future, 8 років тому став Роман Москвиті. Він живе у Криворізькому районі і продовжує працювати навіть під час війни, хоча це дуже складно.
Роман Москвиті про рішення виїхати із Донеччини та життя на новому місці
Роману Москвиті 39 років, за професією він аграрій, зараз працює та живе за 9 кілометрів від Кривого Рогу – у селі Валове. Щоб підтримувати економіку та мати змогу утримувати свою родину із маленькою дитиною, чоловік щодня виїжджає на роботу в поле. Вибухи, які Роман чує майже щодня, дуже псують настрій.
У 2014 році чоловік змушений був поїхати із Макіївки, що на Донеччині, аби врятуватися від війни. Роман розповідає, що всі його друзі та родичі, які залишились там, зазнали впливу російської пропаганди і тепер називають його “бандерою”. Просто тому, що він колись обрав Україну, а не життя під російською окупацією. Майже єдиний із близких людей, хто підтримав Романа, був його батько.
У Кривому Розі у Романа з’явився новий будинок і сім’я, але війна знову нагадала про себе. Аграрій зізнається, що інколи зовсім не знає, що буде завтра, і руки опускаються. Однак, чоловік продовжує ходити на роботу, щоб забезпечити українців хлібом та підтримати економіку.
Стати водієм Роман хотів ще із дитинства, у Донецьку чоловік відвозив породи із шахт на відвали. Він вже встиг побачити достатньо жахіть війни, тому дуже не хоче, щоб це ж саме побачив і його маленький син. Незважаючи на те, що бойові дії ведуться усього в декількох кілометрах від будинку Романа, виїжджати у більш безпечне місце із його сім’ї ніхто не захотів.
Про роботу на Криворіжжі
Роман вже довгий час працює у полі на самохідному обприскувачі. Чоловік дуже любить свою роботу, каже, що це для нього надійне заспокійливе. Йому подобається сідати в салон машини, зачиняти двері та насолоджуватися тишею і природою. Навколо немає нічого крім безкрайнього поля та блакитного неба. Місцевим журналістам Роман розказав, що його дуже тішать результати продуктивної роботи, приємно спостерігати, як день за днем пшениця, яку вони вирощують, стає більшою.
На Криворіжжі Романа здивувала якість та сучасність техніки, адже у Донецьку він працював переважно на стареньких, радянських комбайнах. Зараз чоловік працює п’ять днів на тиждень з 9 до 18:00, але майже 4 години займає дорога додому. Роман каже, що це відбувається через велику кількість блокпостів. Разом зі своїми колегами аграрій засіяв вже більше 1800 гектар землі. Чоловік розповідає, що у цьому році посівна компанія розпочалася трохи пізніше через війну, але ситуація не критична, – борошном та хлібом будуть забезпечені всі.
Роман поділився спогадами про перший день війни. Разом із колегою вони побачили, як над полем пролетіло дві ракети, ймовірно, у напрямку Миколаєва. Але це чоловіка не вразило, адже як і багато українців, він був майже впевнений, що розпочнеться війна. Зараз у Романа є тільки страх за власну родину, але і він твердо вірить у перемогу України.
