Мандрівник який прибуває на площу Визволення, потрапляє на вісь вулиці Поштової – однієї з найдавніших у місті. Назва походить від поштового тракту (колишнього Кизикерменського), що по ній приходив. Вулиця має довжину 3 кілометри, але найцікавішим для нас є її 800-метровий відтинок між площею та вулицею Свято-Миколаївською. Поштова тягнеться вздовж лівого звивистого берега Саксагані, а друга вулиця історичного ядра, Свято-Миколаївська, проходить по лівому берегу Інгульця. Далі на kryvyi-rih-future.
Архітектура на Поштовій
Південна частина Поштової була і залишається найпрестижнішою в місті. На початку ХХ століття вона була своєрідною «кам’яною книгою» архітектурного розвитку міста. З кінця ХІХ століття це вулиця забудовувалась одно- та триповерховими будинками в поширеному на тоц час цегляному стилі, до екстер’єрі фасадів яких дивилась елементи модерну.
Тільки два будинки №35 (Антона Федоренка, 1908 року) і №39 (поштово-телеграфна контора, 1912 рік) збереглися донині.
Візитівкою міста мали стати в’їзні ворота, які почали зводити в 1906 році на розі Поштової та Лермонтовської. Це були два цегляних пілони висотою 4,5 метрів, що стояли на чавунних плитах, під якими по кутах розташовувалися 4 ядра. Вони спиралися на таку ж плиту, що лежала на чотиригранній тумбі висотою 2,13 метра.
До речі нумерація будинків у Кривому Розі почала вводитися лише з 1915 року.
На Поштовій біля будинку №39 з 1913 року збереглася кругла цегляна афішна тумба. Свого часу в центрі міста таких тумб було понад 20, а зараз тільки чотири. Поставив їх власник будівельно-художньої контори А. Раввін; гроші виділила сільська громада містечка.
Прямуючи в бік вулиці Свято-Миколаївської знайомимося з пізнішими пам‘ятками архітектури ХХ століття. Зараз більша частина сучасних будівель, що з’явились наприкінці ХХ на початку ХХІ століття, позбавлені стильових ознак. Проте нові будинки Ексімбанку та ТРЦ «Ліберті»мають на фасадах відтворенні елементи цегляного стилю та модерну. По ліву руку ми бачимо будівлю інституту «Кривбаспроект» (№36), зведена в 1951-1955 роках за проектом місцевого архітектора Василя Суманєєва. До нього примикає цікавить житловий будинок номер (№34) 1934 року – зразок класичного конструктивізму. За ними на перетині вулиці Чкалова є два будинки 1951-го 1952-го років: тресту «Кривбасгеологія» (№30), і житловий будинок (№28), зроблений у популярному в ті часи, стилі неокласицизму.
Навпроти тресту «Кривбасгеологія» – колишній «Будинок природи» (за проектом Нінелі Мухачової та Олени Пістрякової), відкрити в серпні 1978 року. Тут був великий зимовий сад, де росли різні екзоти. В оформленні інтер’єру цієї модерновий споруди брали участь відомі криворізькі скульптури Анатолій Ярошенко та Костянтин Козловський. Зараз тут кафе і розважальний заклад.
Архітектурною домінантою вулиці є міський театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченко, який будувався з 1946 року і був відкритий 1 травня 1951 року. Навпроти театру знаходиться монументальна споруда Будинку зв’язку, яка зараз відома як Головпоштамт. Він почав працювати в 1957 році. Цю красу вулиці будували протягом 1954-1957 років за проектом архітектора Френкіна, – згадується у книзі Мельника та Стеблини “Кривий Ріг. Погляд через століття”.
Там, де зараз з боку Головпоштамту розташована нова будівля, стояв найкращий довоєнний готель «Руда», зведений в стилі конструктивізму в 1936 році.
Проминувши куб безликого «Пасажу» №20, 1975 року, ми зупиняємося перед будинками №18 і №16 зведеними у 1949-1950 роках за проектом Василя Сумарєєва. Вони, як і перебудований після війни готель «Металург» виконані в популярному до середини 50-х років стилі неокласики і стоять на державному обліку як пам’ятки архітектури.
Перша будівля з кондиціонером у Кривому Розі
Найкращим проектом передвоєнного десятиліття став кінотеатр на Поштовому, який прийняв перших глядачів 1 травня 1930 року. Він збудований за типовим проектом Всеукраїнського кіно-фото-управління в популярному тоді конструктивізмі. На початку 50-х років здійснено реконструкцію за проектом Суманєєва із зведенням класичного портик. У червні 1959 року почав діяти широкоформатний зал на 800 місць. Він був першою в Кривому Розі спорудою з кондиціонером. Зараз в старому приміщенні розміщено духовний центр православ’я, а в широкоформатному залі – храм Святителя Миколая. Поруч з ним розташований меморіал воїнам , які загинули при визволенні центру міста 21-22 лютого 1944 року. Це перша братська могила в Кривому Розі часів війни.
Історичні пам’ятки Свято-Миколаївської вулиці
Цікаві старожитності є також і на Свято-Миколаївський вулиці. Це зокрема, частина фундаменту першої кам’яної церкви міста на честь святителя Миколая Чудотворця, збудованої у 1862 році та залишки підлоги першої дерев’яної церкви 1761-го року. Вони були досліджені та музеєфікації у 2016 році. Тоді ж тут відкрито пам’ятку Миколаю Чудотворцю роботи місцевого скульптора Володимира Токаря.
На вулиці Церковній збереглись двокласна школа міністерства освіти номер (№4, 1872 р.), доходний будинок початку ХХ століття (6 зараз правління Криворізької єпархії); житловий будинок конструктивного типу з внутрішнім двориком і світловою шахтою (№8, 1928р.), будинок №10 кінця ХІХ століття у цегляному стилі. Навпроти єпархії збереглась споруда колишньої жіночої гімназія Варвари Головченко (№5, 1907р.).
Оригінальна забудова кінця ХІХ є початку ХХ століття є на вулицях Староярмарковій, Карагандинський Глинки, Каунаській, Першотравневій та інших.
Одні з найстаріших будинків міста
В історичному ядрі міста, ще до сьогодення можна побачити будівлі народної архітектури цегляного стилю, конструктивізму, неокласики і модерну.
Перший двоповерховий будинок з необроблених брил вапняку зведено в 1854 році, а в 1886-му його обкладено цеглою (вулиця Грабовського 9, зруйнований) перший триповерховий житловий будинок споруджено у 1910 році на Поштовій (будинок Гордона, не зберігся). Чотириповерховий – у 1927 році (вулиця Свято-Миколаївська, 57). П’ятиповерховий – у 1940 році (лабораторний корпус гірничого інституту на Пушкіна, 37). Шестиповерховий – у 1959 році (площа Визволення). Дев’ятиповерховий – у 1969 році (Дніпропетровське шосе, район автовокзалу). 13-поверховий – у 1975 році (95-й квартал). 16-поверховий – у 1985 році (вулиця Бизова). 17-поверховий – у 1988 році (мікрорайон Сонячний).
Жителі кожного населеного пункту завжди хочуть бачити його гарним та охайним. Перші спроби благоустрою в Кривому Розі відносяться до 30-х років ХІХ століття, коли він був у складі військових поселень. Тоді мостили дороги і обсаджували їх деревами, копали криниці, облаштовували шлагбауми з будками. Стандартизація будівництва визначалася діючими тоді регламентами.
Широка програма благоустрою центру міста, що включала замощення вулиць, висадку дерев, освітлення, будівництво водогону, каналізації, трамваю, встановлення скульптур тощо, була прийнята у 1913 році, але реалізувати її не дала Перша світова війна.
У повоєнний період роботи з благоустрою відновились і набули великих обсягів
