У 1931 році було вирішено побудувати у Кривому Розі великий металургійний комбінат. Одночасно з будівництвом заводу розпочалося зведення великого житлового району, який отримав назву Соцмісто. Перші одноповерхові гуртожитки були заселені вже наприкінці 1931 року, а багатоповерхівки у 1933-1934 роках. Почалося активне будівництво заводу, разом з цим в місто почали масово прибувати будівельники. 4 серпня 1934 року була запущена перша доменна піч. Під час Великої Вітчизняної війни, завод майже зруйнували. Але вже у 50-х роках, завдяки працелюбству містян, за основними показниками Кривбас вийшов на довоєнний рівень. В місто прибували працівники для роботи на “Криворіжсталі”, тому для них побудували ціле селище на краю міста – Зелене містечко. Далі на kryvyi-rih-future.
Поява Зеленого містечка у Кривому Розі
Зелене містечко було створене на початку 1950-х років на території, що знаходилась поблизу заводу “Криворіжсталь” в місті Кривому Розі. Це містечко було спроектовано для розміщення працівників заводу та їх сімей.Зелене містечко було розташовано на краю міста, та на жаль його культурний розвиток також був “на краю”. Рівень соціально-побутових умов у містечку, а також його культурний розвиток майже не відрізнявся від часів 1930-х років. Навіть через 20 років, у домівках мешканців так і не з’явився водогін. А воду місцеві жителі набирали у колонках, тому мусили щоденно ходити по неї з відрами. У 50-ті роки ХХ століття в робітничому містечку знаходилося більше людей ніж на всьому Соцмісті.
Але на жаль про умови гідного існування ніхто не дбав і на таку кількість мешканців працював лише один продовольчий магазин. До нього завжди стояли величезні черги. Навіть для того, щоб купити хліба, треба було вистояти не одну годину. Про культурне життя і мови не йшло. В містечку не було навіть бібліотеки. А щоб влаштувати так званий клуб, використовували колишнє сховище для овочів. Хоча приміщення так і не було достатньо облаштовано для зборів. В містечку також не було жодної майстерні для ремонту одягу. А школа працювала лише одна – криворізька середня школа №19.
Ще одним неблагонадійним фактором містечка стало близьке сусідство з табором для військовополонених. Потім його перетворили на виправну колонію №80, яка функціонує і зараз.
Але все ж таки, через 10 років, умови для життя у Зеленому містечку значно покращилися. Там з’явилися два дитячі садочки і мережа магазинів. Тож населення містечка, яке налічувало близько 10 тисяч осіб було вже більш забезпечене гідними соціально-побутовими умовами.
Кримінальне Зелене містечко
У ті часи влада замовчувала, але на будівництво “Криворіжсталі” були залучені й ув’язненні, які після робіт залишалися жити в місті, зокрема у Зеленому містечку. Тому згодом, Зелене містечко стало більш привабливим для кримінальних елементів, які користувалися віддаленістю від центру міста та малою кількістю правоохоронців. Це призвело до зростання кримінальної активності в містечку, зокрема до випадків крадіжок, злочинів насильницького характеру та наркоманії.
Також було відомо, що у Зеленому містечку з’явилися таємні азартні ігри та наркотичні лабораторії, які стали місцем притону кримінальних груп.
Ліквідація Зеленого містечка
У 1972 році було вирішено побудувати, найбільшу в світі, доменну піч №9. Для будівництва виділили місце біля “Криворіжсталі”, ним стало Зелене містечко. Тому у 1973 році всіх мешканців розселили. Значна кількість жителів отримали помешкання у Саксаганському районі. Майже всі будівлі Зеленого містачка знесли. Залишилася занедбана будівля школи, дитячих ясел, зупинка. Тому це місце приваблює діггерів та виглядає немовби місто-привид.
