Четвер, 20 Червня, 2024
Home Blog

Історія Гданцівського мосту

0

Через річку Інгулець у Кривому Розі веде старий міст. Він з’єднує центр міста – вулицю Першотравневу з Гданцівкою. Щодня мостом проходять сотні криворіжців, але ніхто з них ніколи не замислювався про те, хто і коли побудував цей міст і як переправлялися предки через річку в давнину. Далі на  kryvyi-rih-future.com.ua.

Як переправлялися через річку Інгулець до будівництва мосту?

Фото: “Криворізька старовина”. Малюнок Юрія Сича, міст через Інгулець.

Міст на Гданцівку з’явився ще у 20 столітті. До цього мосту був ще один – дерев’яний, а до нього криворіжців переправляли через Інгулець на човнах. Човнове перевезення діяло на місці Гданцівського мосту. Човни були розраховані на 10 та 12 місць. За старих часів однією з човнових була тітка відомого архітектора Кривого Рогу Юрія Сича. Переправа через річку Інгулець коштувала на той час 2 копійки.

Мости через річку Інгулець

Фото: “Криворізька старовина”. Понтонний міст через Інгулець.

Незабаром через річку Інгулець від вулиці Першотравневої на Гданцівку було збудовано перший понтонний міст. Але після Другої Світової війни місто Кривий Ріг розпочало дуже активне відновлення міської інфраструктури, тоді вперше порушили питання про будівництво стаціонарного залізобетонного пішохідного мосту через річку Інгулець.

У повоєнні роки замовником пішохідного мосту на Гданцівку виступив завод “Комуніст”, який там розміщувався. Керівництво заводу насамперед було зацікавлене у тому, щоб робітники не запізнювалися на роботу.

Проект будівництва Гданцівського мосту в середині 20 століття доручили дуже талановитому інженеру з інституту “Кривбаспроект” – Івану Пілінському.

Історія інженера Гданцівського мосту – Івана Пілінського

Фото: “Криворізька старовина”.

Криворізький інженер закінчив Київський політехнічний інститут. Він був учнем відомого Євгена Патона, тому ще студентом Іван Пілінський був серйозно зацікавлений різними конструкціями мостів з усього світу. Таке захоплення криворіжця в роки сталінських репресій мало не обернулося його смертю. Його було заарештовано та звинувачено у шпигунстві через те, що він мав ілюстроване видання під назвою “Мости світу”. Йому дивом вдалося уникнути розстрілу. Два роки він відсидів у в’язниці у місті Дніпропетровськ (Дніпро). Після звільнення він повернувся до рідного міста Кривого Рогу. Але його ніхто не хотів брати на роботу. Якось йому посміхнулася удача і його вирішили взяти до інституту “Кривбаспроект”.

За проектами Івана Пилинського було збудовано не лише міст через річку Інгулець, а й інші мости у північній частині міста. Масштабний проект будівництва Гданцівського мосту, Іван Пилинський розпочав у 1950-х роках. Це було досить складне завдання. Пилинський мав врахувати такі нюанси як: легкість конструкції та міцність, бо щороку у Кривому Розі траплялися повені. Додатково до цих вимог, інженер Іван Пілінський хотів зробити цей міст ще й неймовірно гарним. Про це розповідали у історичній спільноті “Криворізька старовина”.

Пілінський з поставленим завданням впорався добре. Міст через річку Інгулець був неймовірно міцним та до всього красивим, таких мостів на той час на території всієї України не було. Полюбили міст Пилинського також мешканці Кривого Рогу. Висячий міст став для криворіжців справжньою дивиною. Така інженерна конструкція в 20 столітті була великою рідкістю і викликала величезний інтерес у місцевих жителів, адже при проходженні він трохи хитався. Тому на мосту часто спеціально ходили на той бік річки і назад, щоб відчути це неповторне відчуття.

Наприкінці 20 століття на початку 21 століття міст від вулиці Першотравневої до Гданцівки через річку Інгулець закривали на реконструкцію. Тоді збоку мосту для мешканців Кривого Рогу було збудовано тимчасовий понтонний міст.

Фото: “Криворізька старовина”. 
Фото: “Криворізька старовина”. 
Фото: “Криворізька старовина”. 
Фото: “Криворізька старовина”. 
Фото: “Криворізька старовина”. 

Огляд останніх технологій у смартфонах: чим порадував IPhone 15 Pro Max

0

Сучасні смартфони продовжують дивувати своїми можливостями та інноваціями. Яскравим прикладом цього є IPhone 15 Pro Max. Його функції покращують повсякденне життя користувачів, демонструючи, як технології можуть впроваджуватись у наше життя. Саме цей гаджет привернув увагу всього світу. Якщо раніше при виході новинок Apple дорікали в косметичному апгрейді, то 15 Про Макс дійсно має покращену функціональність. Розповідаємо, чому саме ця модель заслуговує на особливу увагу.

Введення у світ IPhone 15 Pro Max

Айфон 15 Про Макс став об’єктом пильної уваги. Він увібрав у себе передові технології, які тільки є на сьогодні. Якщо хтось хоче насолодитися видатними характеристиками та інноваціями, зараз є ідеальним часом для покупки моделі. Для цього варто лише вибрати надійний магазин.

Добру репутацію на ринку України має компанія STOREinUA. За посиланням https://storeinua.com/ua/apple-all-uk/iphone/iphone-15-pro-max Айфон 15 Про Макс можна на вигідних умовах. Цей відомий магазин пропонує широкий вибір техніки Apple за вигідними цінами. Розглянемо докладніше характеристики iPhone 15 Pro Max.

Дизайн флагманської моделі

Хоча зміни у дизайні незначні, вони суттєво вплинули на ергономіку. Завдяки появі округлень телефон зручно тримати в руці. Титановий корпус допоміг знизити вагу моделі до 221 г без зменшення ємності батареї та діагоналі дисплея. Матові торці підвищують естетику пристрою, оскільки на них не видно відбитків пальців. Айфон 15 Про Макс представлений у кількох кольорових виконаннях:

  • Black;
  • Blue;
  • White;
  • Natural Titanium.

Як і в моделі попереднього покоління, замість чубчика використовується практичний Dynamic Island.

Інноваційний екран

15 про Макс оснащений дисплеєм Super Retina XDR. Його характеристики:

  1. Діагональ – 6,7”. Забезпечує можливість комфортно переглядати контент, грати та працювати з додатками. Дисплей має тонкі рамки, завдяки чому він виглядає як безрамковий.
  2. Яскравість – 2000 нит. Дозволяє зручно користуватися пристроєм незалежно від рівня освітлення.
  3. Частота оновлення – до 120 Гц. Адаптується залежно від умов експлуатації. Наприклад, знижується при перегляді фотографій у галереї та підвищується до максимуму при геймінгу.

Технологія LTPO дозволяє економно витрачати заряд батареї.

Продуктивність смартфона

Для моделі 15 Про Макс використовується найкращий чіпсет A17 Pro (3 нм), якому немає аналогів. Цей Айфон оснащений двома ядрами Everest із частотою до 3,78 ГГц та чотирма ядрами Sawtooth із частотою 2,11 ГГц. Така комбінація забезпечує оптимальний баланс між продуктивністю та енергоефективністю. Крім того, Apple передбачив підтримку USB 3.2 Gen 2 та наявність AV1-декодера, що важливо для тих, хто стримає в ProRes-режимі.

Флагман має 8 ГБ оперативної пам’яті – норма для сучасних пристроїв топ-рівня. Однак у поєднанні з потужним чіпсетом та новою ОС iOS 17 продуктивність пристрою значно зростає. Це дозволяє iPhone 15 Pro Max працювати без затримок за будь-яких умов експлуатації.

Система камер

IPhone 15 Pro Max має таку саму систему модулів, що й у попереднього покоління, але вони отримали покращення:

  1. Основна камера – 48 Мп. Оптична стабілізація імітує фокусні відстані 24–48 мм. За замовчуванням встановлено 24-мегапіксельне розширення знімків.
  2. Надширококутний модуль – 12 Мп. Кут огляду складає 120 °. За допомогою моделі можна робити панорамні фотографії без змащених країв.
  3. Перископічна телекамера – 12 Мп. П’ятикратний оптичний зум дозволяє деталізувати фото без спотворень.

Параметри зйомки автоматично налаштовуються, що дає змогу досягти найкращих результатів.

Автономність Айфон 15 Про Макс

При середньому навантаженні смартфон може працювати 1,5 дні без заряджання. При активному використанні телефон розрядиться на кінець дня. Флагман підтримує технологію швидкого заряджання, що дозволяє заповнити заряд до 50% всього за 30 хв при використанні адаптера потужністю 20 Вт або вище.

Падіння військово-транспортного літака у Кривому Розі

0

У 1960-х роках з військового аеропорту в Кривому Розі піднявся в небо літак АН-12УД на борту якого було близько 30 людей. Дорогою до Запоріжжя у літаку відключилися двигуни і екіпаж літака здійснив вимушену посадку. Так як у період радянської доби на такі та аналогічні події була цензура, у Кривому Розі мало хто знає про цю подію. Далі на kryvyi-rih-future.com.ua.

Хронологія подій

Фото: “Криворізька старовина”.

Падіння військово-транспортного літака сталося у травні 1968 року. Літак АН-12УД піднявся в небо 22 травня 1868 з аеропорту Довгінцево і попрямував у бік Запоріжжя. На борту літака були офіцери штабу 363 полку військово-транспортної авіації. Їх було близько тридцяти людей. Керували літаком АН-12УД військовий льотчик першого класу майор Виноградов разом із військовим льотчиком першого класу підполковником Дуримановим. Злітав екіпаж військово-транспортного літака вночі, було безхмарно і видимість сягала 10 кілометрів.

Фото: “Криворізька старовина”.

Коли екіпаж почав набирати висоту і досяг рівня 150 метрів, у літака АН-12УД одночасно вимкнулися всі чотири двигуни. Гвинти двигунів автоматично зафлюгувалися, а також вимкнулося все електроживлення та згасло освітлення приладів. Екіпажу військово-транспортного літака довелося здійснити вимушену посадку. Все це відбувалося у повній темряві та з прибраними шасі за три кілометри за курсом зльоту. При ударі об землю військово-транспортний літак Ан-12УД повністю зруйнувався.

Крім того, при виконанні команди “фари прибрати” старший борттехнік помилково перевів перемикачі пожежних кранів у положення “закрито”, замість перемикачів фар. Це сталося через те, що в літаку АН-12УД перемикачі фар та пожежних кранів знаходяться надто близько.

Фото: “Криворізька старовина”.
Фото: “Криворізька старовина”.
Фото: “Криворізька старовина”.

Що трапилося з офіцерським складом, що летів літаком?

Фото: “Криворізька старовина”.

Військові льотчики, які керували літаком АН-12УД, були досить досвідченими, тому їм вдалося посадити судно в режимі планування. Під час посадки військово-транспортний літак пройшовся по верхівках дерев, які росли у посадці, а потім впав на покинутий берег Південного водосховища та розбився.

Екіпаж військово-транспортного літака АН-12УД та офіцерський склад залишилися живими, але не обійшлося без травм. Після падіння літака на землю все навколо було залито авіаційною гасом, тому ті пасажири літака, які могли самостійно пересуватися, рятували решту – відтягували подалі від місця аварії.

Військово-транспортний літак АН-12УД, його екіпаж і пасажири були виявлені тільки наступного дня в обід, оскільки ніхто не міг припустити, що літак зазнав катастрофи практично відразу після зльоту. Його пошуки здійснювалися набагато далі за курсом польоту.

Поранених військових возили швидкими до міської лікарні №1 міста Кривого Рогу, яка знаходилась на Дзержинці. Відділення травматології було повністю забите.

Один із пасажирів літака АН-12УД підполковник Володимир Логвиненко отримав тяжкі травми. У нього була роздроблена стегнова кістка у дрібну крихту та травма голови. Спочатку консиліум лікарів вирішили ампутувати йому ногу, але потім вирішили піти на ризик і провести операцію – металоостеосинтез правої стегнової кістки з кістковою гомопластикою. Підполковник Володимир Логвиненко пролежав у гіпсі близько 8 місяців, після тривала реабілітація, яка дала позитивний результат. Про це розповідав Віталій Логвиненко в історичній групі “Криворізька старовина”.

Екіпаж літака АН-12У стали справжніми героями. Їм вдалося посадити величезну машину без працюючих двигунів в абсолютній темряві без жертв. Тільки залишається питання, чому одночасно вимкнулося 4 двигуни літака?

Про цю страшну катастрофу, як і про багато інших жахливих подій, які відбувалися в роки радянської влади, ніде ніколи не висвітлювали.

Фото: “Криворізька старовина”.

На якому транспорті їздили криворіжці у 20 столітті?

0

У 21 столітті Кривий Ріг це сучасне місто з розвиненою інфраструктурою. Щодня тисячі криворіжців користуються послугами міського транспорту: маршрутного таксі, трамваїв, тролейбусів, автобусів та швидкісного трамваю. А на початку 20 століття стан доріг у містечку Кривий Ріг був дуже поганим, тут не ходив транспорт. Криворіжці в основному пересувалися на возах, колеса яких регулярно занурювалися в багнюку. Далі на  kryvyi-rih-future.com.ua.

Перший громадський транспорт у Кривому Розі

На початку 20 століття місто Кривий Ріг знаходилося в самому розпалі промислової діяльності. Підприємства з видобутку залізної руди ставили все нові і нові рекорди. Паралельно з розвитком промисловості розвивалося і саме місто Кривий Ріг. Незважаючи на те, що місто було потужним індустріальним центром України ще на початку 20 століття, громадського транспорту як такого у Кривому Розі не було. Та й Кривий Ріг на той час навіть не вважався містом, а був містечком

Один із перших громадських транспортів, який з’явився у Кривому Розі, був трамвай. Про його будівництво влада міста задумалася ще у 1900-х роках. Але в ті роки через різні причини здійснити масштабний план будівництва нового громадського транспорту не вдалося. Протягом першої половини 20 століття до ідеї будівництва трамвайної лінії у Кривому Розі кілька разів поверталися. Зрештою 1930-х роках у місті почалося будівництво першої лінії трамвая, яке йшло паралельно з будівництвом металургійного заводу “Криворіжсталь”.

Перший трамвай у Кривому Розі запустили у 1935 році. Загалом у першій половині 20 століття містом курсувало лише два трамваї. Охочих покататися на новому громадському транспорті було неймовірно багато. На зупинках збиралися цілі черги, а трамваї завжди були забиті битком.

Фото: “Криворізька старовина”.

Поява тролейбуса у Кривому Розі

Фото: “Криворізька старовина”.

Порівняно з трамваєм, тролейбус у Кривому Розі з’явився дуже пізно. Але незважаючи на появу такого нового транспорту як тролейбус відіграло важливу роль у подальшому розвитку міста.

Вперше тролейбуси з’явилися на дорогах Кривого Рогу у 1957 році. Спочатку вони призначалися зовсім не як громадський транспорт, а як транспорт для перевезень працівників шахт та копалень від спальних районів міста до їхнього місця роботи та назад.

Першим криворізьким тролейбусом був тролейбус моделі “МТБ-82”. Цей транспорт та слово комфорт стояли далеко один від одного. Салон “МТБ-82” був надто вузьким, через що криворіжцям було незручно їздити стоячи. Крім того, у тролейбусі не було транспортного майданчика, де могли б збиратися пасажири. До всього перший криворізький тролейбус мав надто вузькі двері, які не дозволяли пасажирам одночасно входити і виходити.

Фото: “Криворізька старовина”.

Інноваційний вид транспорту у Кривому Розі у 20 столітті

Найостаннішим у Кривому Розі було збудовано метро, ​​більш відоме як метротрам. Його будівництво почалося у 1974 році. Об’єкт було здано в експлуатацію у 1986 році.

Перша черга швидкісного трамвая у Кривому Розі становила понад сім кілометрів. На лінії від заводу гірничого обладнання до станції Мудрьоної було чотири зупинки. У 1980-х роках криворіжців перевозило містом сім вагонів метро.

Вагони метротраму були не такі як у звичайного метро. Склад був схожий на вагони звичайного трамваю. Їздили вони зчеплені по 2-3 штуки. Першим криворізьким швидкісними трамваями у 1980-х роках були вагони моделі “Tatra Т3SU” – звичайнісінький трамвайний вагон. Також одними з перших моделей швидкісного трамваю були: “Tatra Т3M”, “Tatra K3R-N” та “71-611”, у якого двері виходили на обидві сторони, як у справжньому метро.

ТОП волейбольних кросівок

0

Звичайне спортивне взуття мало підходить для волейболу. У цьому виді спорту доводиться багато стрибати, а ударне навантаження на суглоби при неправильно підібраних кедах може призвести до травмування. Щоб захистити ногу, потрібні кросівки волейбольні з правильною підтримкою ноги.

8 найкращих моделей кросівок для волейболу

Немає чітких критеріїв того, як визначити найкращі моделі кросівок. Але в цьому світі точно вже з’явилися легенди, які навіть за рік залишаються актуальними:

  1. Asics Sky Elite FF МТ – мають відмінну амортизацію і щільно контактують з поверхнею. Вони мають щільну підошву, яка призначена для стрибків. Добре фіксують гомілковостоп, захищаючи його від травм.
  2. Under Armour Highlight Ace 2.0 – якщо потрібно захистити всі суглоби та гомілковостоп, то можна вибрати ці високі кросівки. Вони дають хорошу амортизацію та підходять для різних покриттів – від бетону до дощок.
  3. Mizuno Wave Momentum 2 – кросівки дають ідеальну підтримку щиколотці. Вони мають гарну амортизацію і підходять для широкої стопи волейболіста.
  4. Under Armour Block City 2.0 – кросівки покращують підтримку ноги з високим підйомом, а унікальна система шнурівки щільно фіксує, але не тисне на верхню частину стопи.
  5. Asics Gel-Beyond – кросівки забезпечують хорошу циркуляцію повітря. Підошва м’яко контактує із поверхнею підлоги, що ідеально підходить для гри у спортивному залі.
  6. Adidas Stabil X – взуття дуже гнучке, а підошва зменшує відчуття тертя об поверхню. Тут зручна конструкція із гарною циркуляцією повітря.
  7. Asics Gel-Rocket — гарний бюджетний варіант із гідними характеристиками, але меншою вартістю.
  8. Nike React Hyperset – професійна модель, яку випускають в обмеженій кількості.

Знайти волейбольні кросівки можна у спортивних магазинах та деяких взуттєвих. А якщо ви шукаєте рідкісні моделі, то можете скористатися різними сервісами в інтернеті, наприклад пошукати на OLX або спеціалізованих інтернет-магазинах.

Як вибирати волейбольні кросівки: головне

Кросівки для волейболу повинні добре підтримувати ногу та забезпечувати комфорт під час гри. Декілька критеріїв, які впливають на це:

  • амортизація – пом’якшення та повернення енергії при ударах об поверхню забезпечують і гелеві вставки в п’ятах, і проміжна підошва;
  • фіксація – вибирайте кросівки з щільним шнурівкою, але не обтяжує;
  • зчеплення з поверхнею – ідеальне зчеплення забезпечує гумову підошву;
  • циркуляція повітря – сітчасте покриття зверху пропускає кисень і дозволяє відводити піт.

Важливо приділяти увагу всім характеристикам кросівок. Відомі виробники спортивного взуття використовують власні інноваційні технології. Наприклад, майже кожен з них має свій принцип до створення амортизації та шнурівки. Так, Asics Gel пом’якшує всі удари завдяки гелю в носінні та п’яті кросівка.

Волейбольні кросівки варто вибирати за правилом: спочатку технічні властивості, потім зовнішній вигляд. Враховуйте свій стиль гри та особливості покриття, де вам частіше доводиться перебувати. Пам’ятайте: тільки коли на вас зручне екіпірування, ви можете сконцентруватися на грі.

Розкидачі солі та піску — для чого вони потрібні та де в Кривому Розі його можна купити

0

З наближенням зими стан доріг значно погіршується, що може призвести до небезпечних наслідків. Мова про те, що дороги засипає снігом або ж вони покриваються ожеледицею. Рух автотранспорту суттєво ускладнюється. Саме на такі випадки стають у пригоді розкидачі солі. Вони  є потужним інструментом для прибирання снігу чи льоду. Якщо ці інструменти використовувати ефективно, вони можуть заощадити час і гроші. 

Що таке розкидачі солі?

Солерозкидувач — це простий пристрій, який використовується для рівномірного розподілу твердого матеріалу на будь-якій дорозі. Розкидувач солі прикріплюється до задньої частини транспортного засобу та розсіює сіль або пісок під час руху автомобіля. Зазвичай оператор використовує хлорид натрію у твердій кам’яній солі, а інші варіанти – хлорид кальцію, хлорид калію та хлорид магнію. Зазвичай розкидач солі встановлюється на вантажівку, і оператори керують шнеком і обертовим механізмом, щоб регулювати кількість розкиданої солі на певній площі.

Завжди вибирайте розкидач, який простий у використанні, а також стійкий до корозії. Розкидач солі – це інвестиція, яку потрібно захищати протягом багатьох років і ефективно використовувати, щоб витрачати менше на ремонт і запчастини. Тому, якщо ваш розкидач солі та піску матиме розподільник солі об’ємом 2,5-3,0 м кубічних та ще й буде повністю виготовлений з нержавіючої сталі, то ви зможете використовувати його якнайдовше. Саме такі можна придбати в компанії  «Пак-Трейд». Крім того, важливо обрати правильний пристрій для роботи. Треба подумати чи потрібен вам комерційний розкидач солі, чи вистачить для особистого використання.

Переваги розкидача солі чи піску

Розкидачі використовуються для розкидання солі або протиожеледного матеріалу на дорогах на етапі розморожування, який відбувається після того, як сніг або лід сформують зв’язок з поверхнею. Сіль використовується для розриву зв’язку та відділення снігу чи льоду від поверхні. Після такого розриву лід набагато легше прибирати з дорожніх поверхонь. Замість використання звичайних методів розсіювання кам’яної солі на дорогах розкидачі мають багато переваг. Ось деякі з основних:

  • потрібно менше зусиль під час розсипання солі;
  • вам відома правильна необхідна кількість солі;
  • сіль розподіляється рівномірно;
  • його можна використовувати на різноманітних поверхнях.

Для різних застосувань на ринку доступні різні розкидачі солі. Механізм роботи будь-якого солерозкидача дуже простий. Протиожеледний матеріал або сіль додається в бункер, з якого сіль розподіляється на обертовий диск через жолоб. Сіль, яка надходить на обертовий диск, рівномірно розподіляється по поверхні в заданому діапазоні. При цьому, є кілька важливих факторів, які слід враховувати перед використанням розкидача. Один з них — це його вага та розмір. Якщо ви використовуєте розкидач, то його потрібно монтувати на кузові вантажівки чи ззаду трактора. Обираючи розкидач, перевірте вантажність вашої вантажівки при роботі в суворих кліматичних умовах.

Старовинна шабля, яку знайшов криворіжець у 1950-х роках

0

У 1959 року помічник машиніста екскаватора Анатолій Душин під час роботи випадково натрапив на дивовижний предмет. То була шабля. Клеймо, яке було на шаблі свідчило про те, що меч був німецького виробництва – виготовлений у місті Золінген, а ефес холодної зброї був російського виробництва. Знахідку криворіжець одразу ж передав журналістам до редакції газети “Червоний гірник”. Далі на kryvyi-rih-future.com.ua.

Цікава знахідка

Криворіжець Анатолій Душин у 1950-х роках працював помічником машиніста екскаватора. Як завжди він вирушив на роботу. Одного зі своїх робочих днів він разом зі своїми колегами рили у річці Саксагань траншею для труб насосної станції шахти “Жовтнева” (“Покровська”). Раптом, коли піднявся ківш екскаватора, з нього з’явився якийсь предмет і одразу ж упав назад у річку. Саме Анатолій Душин помітив цей предмет. Він попросить машиніста опустити його в ковші на дно. Криворіжцям вдалося з кількох спроб дістати предмет. То була старовинна шабля. Незважаючи на те, що зброя пролежала на дні річки Саксагань багато років, вода її не пошкодила.

Що за шабля і як вона потрапила до річки Саксагань?

Фото: “Криворізька старовина”.

Шабля, яку знайшов криворіжець Анатолій Душин, є парадною шаблею офіцера царської гвардії. Її використовували під час військової служби з 1893 року по 1917 рік. Тавро на клинку від німецького виробника на той час говорило про те, що, незважаючи на те, що більша частина військ була справжнім оплотом Російської імперії, економіка країни катастрофічно відставала і вся зброя ввозилася виключно з-за кордону.

Під час першої революції, яка сталася в Російській імперії в 1905-1907 роках, робітникам-дружинникам гостро не вистачало озброєння, тому вони діставали старі парадні шаблі і точили їх. Заточена парадна шабля перетворювалася на справжню бойову зброю. Про це розповідав вчитель історії робітничої школи №31 Ю.Сосновський редакції газети “Червоний гірник” у 1959 році.

Шабля, яку 1959 року знайшов помічник екскаватора Анатолій Душин, була не відточена. Отже, в річку Саксагань вона потрапила не період 1905-1907-х років, а швидше за все в період 1918-1923-х років.

Знахідку криворіжця віддали як експозицію до краєзнавчого музею робочої школи №31. Як повідомляють в історичній групі “Криворізька старовина”, згодом шабля з музею зникла.

Як виглядала старовинна шабля?

Приклад офіцерської парадної шаблі армії Російської імперії.

Шабля, яку знайшов криворіжець, була звичайною офіцерською піхотною шаблею Російської імператорської армії, Збройних сил Російської імперії. Здебільшого таку шаблю носили поза строєм. Її носили підрозділи піхоти, різні підрозділи інженерних та залізничних військ, деякі додаткові частини та штаби, інші.

Вироблялися такі шаблі на початку 20 століття. На підприємствах Російської імперії виготовлялись виключно ефеси та піхви, а ось клинок завозився з-за кордону. Його виробляли у Німеччині у місті Золінгені.

Розміри такої шаблі становили:

  • вся довжина – 93,5 сантиметрів;
  • довжина клинка з рукояттю – 87 сантиметрів, без рукояті – 72,9 сантиметра;
  • довжина піхв – 79,1 сантиметр;
  • ширина клинка у п’яти – 3 сантиметри;
  • товщина обуха у найширшій частині 0,5 сантиметрів.

Клинок старовинної шаблі найімовірніше був викований із сталі. Вигин смуги – середній. Шабля мала заточений внутрішній край та гострий листоподібний бойовий кінець. Поверхня зброї була покрита шаром нікелю з трафаретним травленням малюнками. З правого боку шаблі в районі п’яти було виробниче тавро. Напис був німецькою мовою: “F.Fichte Solingen”.

Основне призначення такої шаблі була рубаюча і колюча дія.

З початком Першої Світової війни постачання німецьких клинків на територію Російської імперії повністю припинилося.

Найстрашніша залізнична катастрофа в історії України за участю криворізьких поїздів

0

У 1980-х роках в Україні сталася жахлива подія. Це була найстрашніша залізнична катастрофа за всю історію України. Тоді, на одній із станцій Кіровоградської області лоб у лоб зіткнулися два криворізькі поїзди. Ця трагедія забрала життя більш ніж сорока людей. Далі на  kryvyi-rih-future.com.ua.

Жахлива трагедія

Жахлива трагедія за участю двох криворізьких поїздів сталася 6 листопада 1986 року. Все сталося на Кіровоградщині на станції Користівка. Поїзди, що їхали, на великій швидкості “Київ – Кривий Ріг” та “Кривий Ріг – Донецьк” зіткнулися прямо лоб у лоб. Величезна сила удару перетворила потяги на справжній металобрухт. Електровоз, який їхав у напрямку “Кривий Ріг-Донецьк”, став вертикально. Інший електровоз, який їхав у напрямку “Кривий Ріг – Київ” від сили удару втиснуло в пасажирський вагон, що йшов за ним. У тому вагоні їхало до столиці 138 людей.

На місці катастрофи загинуло 44 особи. Понад сотня людей отримали травми різного ступеня. Найбільше постраждалих було у вагоні №2 сполучення “Кривий Ріг – Київ”, у який втиснувся електровоз. У ньому пересувалося 138 людей, хоча на той час було встановлено норму для загальних вагонів – не більше 81 особи. Постраждалих пасажирів швидкими возили до Олександрівської міської лікарні №1. Поранених і травмованих людей було настільки багато, що в листопаді 1986 року туди викликали всіх хірургів, анестезіологів і травматологів.

Роботи на місці трагедії

На місце жахливої ​​трагедії швидко з’їхалося багато робітників. Вони намагалися тягачами розтягувати вагони, але все марно. Внаслідок сильного удару криворізькі потяги перетворилися на єдину купу металу, яку просто було неможливо розділити.

Крім рятувальників, на місці трагедії працювали і залізничники. Вони здійснювали ремонт і від побаченого багато хто втрачав свідомість, адже від найсильнішого удару деяких пасажирів криворізького поїзда просто розірвало на частини.

Незважаючи на те, що місце аварії було огороджено і нікого нікуди не пускали, на місці трагедії зібралося безліч людей. Всі вони були у величезному шоці і сльозами на очах.

Слідство та вирок суду

Слідство у справі жахливої ​​залізничної катастрофи за участю двох криворізьких поїздів тривало трохи більше місяця. У трагедії та смерті 44 людей звинуватили машиніста поїзда “Кривий Ріг – Київ” та його помічника. За версією слідства обидва залізничники заснули, після чого поїзд “Кривий Ріг – Київ”, яким ніхто не керував, проїхав на всі червоні сигнали світлофорів, внаслідок чого на станції Користівка сталося лобове зіткнення з потягом “Кривий Ріг – Донецьк”.

у 1986 році суд визнав провину машиніста та його помічника. Їх засудили, відповідно, на 15 років та на 12 років ув’язнення.

Незважаючи на офіційну версію суду та винесений вирок, багато залізничників та фахівців навіть у 21 столітті ставлять під сумнів провину машиніста поїзда “Кривий Ріг – Київ” та його помічника.

За однією з неофіційних версій поїзд “Кривий Ріг – Донецьк” прийшов із запізненням, тому чергова станція вирішила, що встигне прийняти інший поїзд – “Кривий Ріг – Київ” та встановила маршрут саме йому. Але все склалося не так, як думала чергова. Коли потрібно було приймати поїзд “Кривий Ріг – Донецьк”, вона зовсім забула про перебудований маршрут для криворізького поїзда. Чергова знову перебудувала маршрут для поїзда “Кривий Ріг-Донецьк” і внаслідок чого і сталася найстрашніша катастрофа в історії України. Ходили чутки, що після трагедії та винесеного вироку машиністу криворізького поїзда та його помічникові, чергова станція намагалася накласти на себе руки, але її вдалося врятувати.

Що писали радянські ЗМІ?

Радянська влада також замовчувала про страшну залізничну катастрофу, як і про інші страшні події, що відбувалися на території СРСР. При тому, що трагедія забрала безліч безневинних життів, у радянських газетах ні слова про це не написали тільки тому, щоб не зіпсувати свято “Великого Жовтня”. Про це писали на сайті rudana.com.ua.  

Препарати для покращення пам’яті: Тирозин Актив баланс + ашваганда від Амріти

0

Введення

У сучасному світі, де інформація надходить до нас з усіх боків, збереження гострої і сильної пам’яті стає дедалі важливішою. Стрес, недостатній сон та інтенсивний ритм життя можуть негативно позначитися на нашій здатності до концентрації та запам’ятовування інформації. У таких умовах використання спеціальних препаратів для покращення пам’яті та когнітивних функцій може стати справжньою порятунком.

Нова формула від Амріти

Одним із найновіших інноваційних препаратів на ринку, призначених для поліпшення пам’яті та когнітивних функцій, є Тирозин Актив баланс + ашваганда від компанії Амріта. Цей препарат об’єднує у собі ефективні компоненти, які допомагають не лише покращити когнітивні функції, але й збалансувати роботу щитовидної залози, захистити організм від оксидативного стресу та підвищити енергетичний потенціал.

Користь для організму

  • Покращення когнітивних функцій: тирозин Актив баланс + ашваганда допомагає покращити пам’ять, концентрацію та увагу. Його компоненти стимулюють роботу мозку, сприяють більш ефективному засвоєнню інформації та підвищують здатність до навчання.
  • Зменшення стресу та покращення настрою: препарат допомагає впоратися з нервовим напруженням, покращити настрій та знизити рівень тривоги. Це особливо важливо в умовах підвищеної навантаженості та стресових ситуацій.
  • Підвищення енергетичного потенціалу: компоненти препарату сприяють підвищенню адаптивності організму до фізичних та розумових навантажень, збільшують енергетичний потенціал та допомагають подолати втому.
  • Захист ендокринної системи: Тирозин Актив баланс + ашваганда допомагає захистити ендокринну систему від оксидативного стресу, що особливо важливо при змінах у гормональному фоні.

Висновок

Препарати для покращення пам’яті та когнітивних функцій відіграють важливу роль у підтримці здоров’я та активності мозку. Тирозин Актив баланс + ашваганда від компанії Амріта є новою, ефективною формулою, яка допомагає не лише поліпшити пам’ять та концентрацію, але й забезпечити організм захистом від стресу та підвищити його адаптивність до різних видів навантажень.

Криворізький шахтар про історію та діяльність міських шахт

0

Шахти – одна із візитних карток Криворіжжя, адже саме вони визначили його долю та зовнішній вигляд міста. Криворізькі шахти залишили культурний відбиток у серці кожного жителя, а ще приваблюють до Кривого Рогу любителів промислового туризму. Незважаючи на брутальність образу типового шахтаря, криворізькі працівники підприємств завжди відрізнялися великим рівнем освіти, начитаністю та життєвою мудрістю. Взяти хоча б приклад з історії: у 1920-х роках до Кривого Рогу приїхала делегація письменників і поетів, у склад якої входив Остап Вишня. Тоді криворізькі шахтарі із задоволенням вступили з ними у літературні дискусії і навіть виступили з віршами. Це один із багатьох цікавих фактів, які приховує історія криворізьких шахт. Далі на kryvyi-rih-future.

Криворізький краєзнавець про особливості шахт 20-го століття

Криворіжець Микола Шульман, краєзнавець, колекціонер та член славетної робочої династії, впевнений, що головне у видобутку руди – це люди. Ця корисна копалина є дуже цінним ресурсом, але без людської праці її видобуток неможливий. Проте до 1884 року особливого усвідомлення важливості праці криворіжців не було, прискорений розвиток та зміни почалися пізніше. А саме, після закінчення будівництва Катерининської залізної дороги. Вона стала поштовхом для пришвидшення темпу роботи, адже після її появи руду можна було перевозити в інші регіони у великих об’ємах. 

У той час у Кривому Розі активно почали з’являтися нові шахти та рудники. У 1876 – Сухобалківський рудник, ще через десять років з’явилися Шимаковський та Олександрівський. У 1886 році почався видобуток на території рудоуправління Комінтерна. Галківський рудник був заснований роком пізніше, а через декілька років акціонери “Дубової Балки” заклали власні потужності – чотири шахти неподалік від Лозуватки. 

Микола Шульман розповів, що після стількох років глибина тогочасних шахт може здаватися геть несерйозною, але враховуючи розвиток промисловості та технологій, навіть така відстань вважалася непоганою. Максимальна глибина криворізьких шахт у 19 столітті сягала п’ятдесят метрів. 

Багато проблем для шахт створили війни. Під час Громадянської та Другої світової війни видобуток майже припинявся, внаслідок чого у шахтах руйнувалися кріплення, набиралася вода, різноманітні механізми виходили з ладу. Все доводилося відновлювати двічі і це коштувало недешево. Деякі шахти навпаки виявилося легше закрити, аніж відновити. Така доля спіткала шахту “Стара Галахівка”, а “Большовик” остаточно припинила діяльність лише у 2008, хоча видобуток руди тут призупинили ще у 1960-х. Головна причина закриття банальна і проста – видобуток корисних копалин стає дуже дорогим або їх запаси просто вичерпуються з часом. 

Краєзнавець згадав ситуацію з шахтою “Саксагань”, яку заснував сам Олександр Поль. На ній видобувалася величезна кількість руди – мільйон пудів, і півтора мільйони після 2-3 років з початку відкриття. Діяльність шахти продовжувалася з 1881 по 1991 рік, потім всі запаси були вичерпані, і у 1997 підприємство вирішили ліквідувати. 

Золото у криворізькій руді

З шахтами Криворіжжя пов’язана не одна відома історія, яку чув увесь Радянський Союз. Особливо багато чуток було про шахту “Батьківщина”. В експлуатацію шахту здали у 1972 році. У 1980 році японці, які купували руду, нібито виявили у ній золото, вольфрам, платину та іридій, а це означало, що цінність такої сировини ставала вищою у 10 разів. Історія виявилася дуже скандальною, адже продали її як звичайну руду. Криворізькі спеціалісти почали вивчати вміст руди і виявили, що кількість золота у ній не промислова, тобто видобувати його не вигідно. Тому і цінник залишився старим.

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.