Старі заводи у промислових містах отримують нове життя завдяки архітектурним рішенням, які поєднують старі конструкції з новими функціями. Для Кривого Рогу такий підхід є особливо цікавим, бо місто має багато промислових територій, які можуть стати частиною зовсім іншої міської історії. Далі на kryvyi-rih-future.
Промислова розробка Кривбасу почалася у другій половині XIX століття, залишивши місту понад 800 об’єктів індустріальної спадщини. Кар’єри, відвали, шламосховища охоплюють тисячі гектарів, а частина їх вже стала браунфілдами. Саме на таких територіях європейці реалізують цікаві архітектурні рішення, які реально адаптувати і для Кривого Рогу. Адже ревіталізація промислових зон залишається однією з головних проблем міста.
Як старі заводи отримують друге життя?
Старий заводський корпус не обов’язково перетворювати на музей, щоб зберегти його історію. Саме такий підхід лежить в основі ревіталізації – архітектура не стирає промислове минуле, а використовує його як основу для нового об’єкта.
Для Кривого Рогу ця ідея вже не залишається лише теорією. У 2022 році міські дослідники опублікували працю “Ревіталізація промислової спадщини: рекомендації для Кривого Рогу”. А у листопаді 2019 року під час Урбаністичного хакатону у цьому промисловому центрі запропонували нові способи використання старих об’єктів за європейським зразком. А прикладів у Європі вистачає.
Tate Modern: як електростанція стала серцем Лондона
У 1981 році електростанція Бенксайд (Bankside Power Station), збудована за проєктом Джайлза Скотта у 1947–1963 роках, припинила роботу. Цегляний гігант стояв порожнім, доки у 1995 році конкурс на його переоблаштування не виграла тоді ще маловідома швейцарська студія Herzog & de Meuron.
Архітектори майже не змінювали саму будівлю, тільки:
- очистили Турбінний зал, перетворивши його на головний публічний простір;
- зберегли сиру цегляну архітектуру та промислові конструкції;
- додали на даху скляний “світловий промінь”;
- доповнили комплекс новою вежею Switch House.
У травні 2000 року відкрилася галерея “Сучасне мистецтво Тейт” (Tate Modern). З того часу щороку її відвідали мільйони туристів. Принцип сприймати будівлю такою, якою вона є, став одним із цінних рішень у роботі з промисловою архітектурою.
Zollverein: вугільна шахта як символ регіону
У Ессені шахта Цольферайн (Zollverein) після закриття не перетворилася на покинуту промислову територію. Її будівлі 1920–1930-х років, спроєктовані Фріцем Шуппом (Fritz Schupp) і Мартіном Креммером (Martin Kremmer), залишилися основою нового комплексу. Там почали працювати музеї, освітні заклади та майданчики для знакових подій, а у 2001 році Цольферайн отримав статус об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО.
Архітектори не стали ховати промислове минуле, а запропонували свої цікаві рішення:
- Норман Фостер (Norman Foster) у 1997 році переоблаштував котельню під Музей дизайну “Червона крапка” (Red Dot Design Museum);
- студія ОМА пристосувала вугільну мийку під Рурський музей (Ruhr Museum);
- студія САНАА додала нову кубічну будівлю школи дизайну.
Для Кривого Рогу цей приклад важливий самим принципом: поєднання промислової спадщини з культурними, освітніми та громадськими потребами .
Кабельний завод і Матадеро: коли простір дихає життям
У Гельсінкі колишній кабельний завод Nokia не знесли після зупинки виробництва. Порожні зали почали займати митці, а у 1991 році місто створило компанію “Каапелі” для керування комплексом. Кабельний завод має 63 000 квадратних метрів, вміщує понад 130 студій, музеї, галереї та Будинок танцю Гельсінкі (Dance House Helsinki).
У Мадриді колишня бойня Матадеро (Matadero) пішла іншим шляхом. Після закриття у 1996 році комплекс поступово перетворювали на культурний центр, зберігаючи фасади та металеві конструкції. Архітектори Артуро Франко (Arturo Franco) та Лангаріта-Наварро (Langarita-Navarro) сформували простори так, щоб їх можна було змінювати без радикального втручання в архітектурні рішення. Так у колишній бійні розмістили виставкові майданчики та дизайн-центри.
Шахта “Артем-2”: криворізький “Турбінний зал”
Колишня шахта “Артем-2” має одну особливість, яка одразу змінює погляд на цей об’єкт: руду там ніколи не видобували. Шахту запустили у 1970 році для транспортування багатої руди двома конвеєрними лініями у нахилених стволах. Коли зникла потреба, її законсервовували, але обладнання зберігають, воду відкачують. Саме цей об’єкт команда дослідниці Вікторії Пацюк запропонувала для ревіталізації у Кривому Розі.
У концепції Парку індустріальної культури шахтні стволи мають залишитися головною частиною комплексу. А навколо реально облаштувати:
- музей;
- арт-хаб;
- молодіжний центр;
- лабораторії;
- концертну залу;
- туристично-інформаційний центр;
- кафе;
- хостел;
- зони екстремального спорту.
Проєкт підтримав Метінвест, але реалізувати його не вдалося. Криворізький “Турбінний зал” так і залишився на папері.
Бурщицький відвал: ландшафт, що чекає
35 гектарів відвалу на майже кілометр завдовжки – Бурщицький відвал сформувався на початку 1970-х років із відходів Новокриворізького ГЗК і став одним із трьох панорамних пунктів міста. Потім йому запропонували іншу роль – індустріально-ландшафтний парк “Відвал”.
Проєкт передбачав:
- благоустрій території;
- базову інфраструктуру;
- створення капітальних локацій;
- креативні об’єкти.
Схожий принцип вже працює у ландшафтному парку Дуйсбург-Норд (Duisburg-Nord), який відкрили у 1994 році на території колишнього металургійного заводу. Там промисловий рельєф і конструкції використали для нових маршрутів, зон відпочинку та оглядових майданчиків.
Інші мовчазні гіганти міста
Головний цех локомотиворемонтного заводу вже має те, чого бракує багатьом новим культурним майданчикам, – великі території. Його можна використати під концерт-хол, а інші цехи, які вже здають в оренду, об’єднати у креативний кластер за моделлю кабельного заводу у Гельсінкі.
На території колишнього Криворізького м’ясокомбінату пропонували створити культурно-розважальний центр і галерею, а шахту “Вентиляційна-3” та колишнє управління шахти імені Леніна розглядали у ролі молодіжних центрів з обсерваторіями.
У таких проєктах саме промислова будівля визначає масштаб майбутнього хабу. Високі цехи можна пристосувати під сцени й виставкові зали, великі площі – під студії та майстерні, а збережені конструкції – під частину креативного інтер’єру.
Що це означає для Кривого Рогу?
У цьому промисловому центрі вже є те, заради чого інші міста витрачали роки на пошук найкращих майданчиків: колишні заводські цехи, шахтні комплекси, відвали й промислові будівлі з великими площами та впізнаваною архітектурою.
Європейський досвід демонструє різні способи використання старих промислових територій:
- зберігають обладнання;
- залишають цехи майже без змін;
- додають нові будівлі.
Для Кривого Рогу цінність цих прикладів полягає саме у можливості адаптувати європейські рішення до власних об’єктів та проєктів, коли потрібна ревіталізація промислових зон. Тоді колишній завод чи шахта залишатимуться частиною історії міста, але при цьому вже працюватимуть на культуру, туризм, освіту та креативні індустрії.
Джерела:
- https://www.archdaily.com/1036111/from-factories-to-futures-adaptive-reuse-in-the-post-industrial-city
- https://www.dezeen.com/2025/01/06/tate-modern-herzog-de-meuron-21-century-most-significant-buildings-2000/
- https://archeyes.com/zollverein-coal-mine-complex-in-essen-by-schupp-kremmer-norman-foster-oma-and-sanaa/
- https://assemblepapers.com.au/2024/06/28/creative-revitalisation-of-business-precincts-built-for-bygone-industry/
- https://www.stirworld.com/see-features-re-tracing-the-industrial-in-contemporary-cultural-architecture-the-best-of-2023
- https://constructgeo.knu.ua/assets/num/num_6_1_2025/num_6_1_2025.pdf
- https://1kr.ua/ua/news-92245.html