Середа, 17 Серпня, 2022

Пам’ятники Криворіжжя

На території Кривого Рогу знаходиться дуже багато пам’ятників. Більшість із них присвячена історичним діячам, які зробили важливий внесок у розвиток та процвітання Кривого Рогу в різні епохи. Далі на kryvyi-rih-future.com.ua.

Пам’ятник Олександру Полю

Археолог Олександр Поль зробив найважливіший внесок у розвиток промисловості Кривого Рогу. Він був засновником промислової розробки одного з найбільших у світі родовищ залізняку. Також за його ініціативи було створено Акціонерне товариство криворізьких залізних руд.

Наприкінці 19 століття Криворізький залізорудний басейн був на першому місці в Російській Імперії з видобутку залізняку, а Катерининська залізниця перевозила найбільший обсяг вантажів. На початку 20 століття на території Кривого Рогу налічувалося понад 70 копалень. Видобуток залізняку на території Кривого Рогу став можливим завдяки дослідженням, які проводив Олександр Поль.

Один із перших пам’ятників Полю, був встановлений у Дубовій балці ще за життя видатного археолога. Після смерті Поля, перша пам’ятка була встановлена ​​в 1908 році за ініціативою Акціонерного товариства криворізьких залізних руд недалеко від Гданцівського чавуноливарного заводу.

Фото із спільноти “Криворізька старовина”. Урочисте відкриття пам’ятника Олександру Миколайовичу Полю у 1908 році.

Погруддя Поля на початку 20 століття виготов скульптор з Одеси – Едвардс Б.В. Він був вилитий із бронзи в Парижі в майстерні Перрі. П’єдестал був виготовлений із цільної брили кварциту. Його висота сягала трьох метрів. На п’єдесталі також було розміщено табличку з написом: “Корисної діяльності Олександра Миколайовича Поля у Кривому Розі, 1870-1890 роки. Від Акціонерного товариства криворізьких залізних руд”. Ця пам’ятка довго не простояла, була вкрадена через кілька років. Після цього про діяльність Олександра Поля у Кривому Розі на деякий час забули.

Лише у 1980-х роках про діяльність та заслуги Поля заговорили знову. Про Олександра Поля почали писати такі видання як:

  • “Наше місто”;
  • “Торговий дім”;
  • “Дніпро вечірнє”;
  • “Придніпровська магістраль”;
  • “Дзеркало тижня”;
  •  “Червоний гірник”.

Також було випущено історичні телепередачі, які знайомили українців із видатним діячем.

Наприкінці 20 століття керівництво Дніпропетровського історичного музею ім. Дмитра Яворницького звернулося до обласної ради та міського виконкому з листами про увічнення пам’яті видатного діяча – Поля. Адже його заслуги були дуже важливими для всього Дніпропетровського краю. Тому музей запропонував встановити пам’ятник Олександру Полю у Кривому Розі. Про це пишуть на сайті monuments.

Пам’ятник Полю, який знають багато криворіжців, встановили у місті в 1996 році на проспекті Поштовому. Автором пам’ятника став скульптор, заслужений художник України – Олександр Васякін. Пам’ятник був відлитий у фасонно-ливарному цеху металургійного комбінату майстром Рєпніковим Н. П. Кожного року, 1 вересня, у день народження видатного діяча Криворіжжя, місцеві жителі біля пам’ятника покладають живі квіти.

Пам’ятник Василю Михліку

Василь Михлік народився 1922 року в селі Солдатському, у бідній селянській родині. У 1926 році разом із родиною він переїхав до міста Кривого Рогу. Тут він провів своє дитинство та юність. У 1940 році, після закінчення школи, Михлик вступив до авіаційного училища.

У 1943 році він здійснив свій перший бойовий виліт. Це було у дні історичної битви на Курській дузі. Він брав участь у сутичках із ворогом у небі під Орлом, Брянськом, у боях за ліквідацію блокади Ленінграда, у битвах під Нарвою та Псковом, на Карельському перешийку, при звільненні Виборга, Естонії, Литви, у Східній Пруссії.

У 1945 році Михліку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За роки війни він здійснив понад 180 бойових вильотів. Михлик один знищив 29 німецьких танка, 127 автомашин, 48 возів із вантажем, 15 точок зенітної артилерії та 8 мінометних батарей.

На згадку про відважного льотчика-криворіжця у 1949 році було встановлено бронзове погруддя по вулиці Олександра Поля (колишньої вулиці Жовтневої). Скульптором погруддя Михліка виступив А. Кондратьєв, а архітектором Д. Савицький.

Пам’ятник Козаку Рогу

Ідея створення пам’ятника на честь засновника Кривого Рогу прийшла міській владі ще наприкінці 20 століття. Тодішній міський голова Кривого Рогу – Григорій Гутовський доручив відомому місцевому скульптору Олександру Васякіну розробити дві скульптури: “Козак Ріг” та “Інгульець та Саксагань”. Відповідно до проекту обидві скульптури мали встановити біля злиття річок Інгулець і Саксагань, саме там, де було засновано місто. Скульптури мали поставити по обидва боки Човнової Станції у парку імені Мершавцева (парку Правди). Але через соціальні та економічні обставини, що склалися в країні наприкінці 20 століття здійснити ідею зі скульптурами не вдалося. Довгий час форма перебувала у підвалі міської ради, а згодом розміщувалась в одній із міських художніх шкіл. Відновити проект вдалося лише у 2011 році Юрію Вілкулу. Проект із скульптурами трохи видозмінили. Зокрема, скульптуру “Інгулець та Саксагань” відмовилися встановлювати, а пам’ятник “Козаку Рогу” було встановлено в іншому місці – біля Криворізької міської ради.

Скульптуру було відлито з бронзи у приватній майстерні відомого українського скульптора Олега Пінчука.

Пам’ятник Володимиру Бизову

Бизов Володимир був ректором Криворізького технічного університету в період з 1985 по 2002 рік. Також Бизов був Президентом Академії гірничих наук України, професором, доктором технічних наук, автором трьох монографій, понад двухсот наукових статей та понад тридцять авторських свідоцтв. Він був засновником наукової школи з теорії управління якістю сировини гірничих підприємств, головою спеціалізованої ради захисту докторських дисертацій. Володимиру Бизову було надано почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», лауреата Державної премії в галузі науки і техніки. Під його чуйним керівництвом була підготовлена ​​“Бібліотека гірничого інженера”, яка складається з чотирнадцяти томів. Крім цього, Бизов обирався головою спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій. Професор Бизов був членом оргкомітету Міжнародного гірничого конгресу, Всесвітньої асоціації гірських професорів та Нью-Йоркської академії наук тощо. Він був нагороджений орденом “Знак Пошани”, медаллю “Ветеран праці”, медаллю “За доблесну працю”. За своє життя він зробив важливий внесок у розвиток Кривого Рогу. Його дуже високо цінували як вченого не лише у Кривому Розі, а й у всьому світі. Він був членом Королівського лондонського товариства гірників, входив до Світової асоціації гірських професорів. А на території колишнього Радянського Союзу мало хто знав відкриті гірничі роботи так глибоко як він.

У 2012 році біля головного корпусу Криворізького національного університету урочисто відкрили пам’ятник колишньому ректору тоді ще Криворізького технічного університету – Володимиру Бизову. Погруддя було відлито з бронзи. Постамент був виготовлений із червоного токівського граніту.

Пам’ятник Корнею Речмидило

Більшість мешканців Кривого Рогу не знали хто такий Речмідило, доки у 2021 році біля Криворізької міської ради не було встановлено пам’ятника.

Корней Речмидило народився 1883 року в багатій селянській родині. В 1917 став інструктором Центральної Ради для місії зі створення в регіоні округів спеціальних організацій, які були прихильниками УЦР. Був обраний за правління профспілки “Гірничопраця”. Незадовго був обраний до Криворізької ради робітничих, селянських та солдатських депутатів. Згодом став головою цієї ради і разом з цим був і отаманом Криворізького полку “вільного козацтва”.

Він вкладав значні зусилля для роботи апарату української державної влади у Криворізькому регіоні, а ще займався охороною соціального порядку. Найімовірніше, що саме Речмидило підняв жовто-синій прапор над будівлею Криворізької Ради, яка на той момент перебувала у Центрально-Міському районі по вулиці Олександра Поля у будинку номер 12. У 1917 році йому довелося виїхати з міста, щоб уникнути арешту від більшовиків. Через рік Речмидило повернувся до Кривого Рогу, але його вбили більшовики.

Latest Posts

.