Субота, 25 Травня, 2024

Криворізький шахтар про історію та діяльність міських шахт

Шахти – одна із візитних карток Криворіжжя, адже саме вони визначили його долю та зовнішній вигляд міста. Криворізькі шахти залишили культурний відбиток у серці кожного жителя, а ще приваблюють до Кривого Рогу любителів промислового туризму. Незважаючи на брутальність образу типового шахтаря, криворізькі працівники підприємств завжди відрізнялися великим рівнем освіти, начитаністю та життєвою мудрістю. Взяти хоча б приклад з історії: у 1920-х роках до Кривого Рогу приїхала делегація письменників і поетів, у склад якої входив Остап Вишня. Тоді криворізькі шахтарі із задоволенням вступили з ними у літературні дискусії і навіть виступили з віршами. Це один із багатьох цікавих фактів, які приховує історія криворізьких шахт. Далі на kryvyi-rih-future.

Криворізький краєзнавець про особливості шахт 20-го століття

Криворіжець Микола Шульман, краєзнавець, колекціонер та член славетної робочої династії, впевнений, що головне у видобутку руди – це люди. Ця корисна копалина є дуже цінним ресурсом, але без людської праці її видобуток неможливий. Проте до 1884 року особливого усвідомлення важливості праці криворіжців не було, прискорений розвиток та зміни почалися пізніше. А саме, після закінчення будівництва Катерининської залізної дороги. Вона стала поштовхом для пришвидшення темпу роботи, адже після її появи руду можна було перевозити в інші регіони у великих об’ємах. 

У той час у Кривому Розі активно почали з’являтися нові шахти та рудники. У 1876 – Сухобалківський рудник, ще через десять років з’явилися Шимаковський та Олександрівський. У 1886 році почався видобуток на території рудоуправління Комінтерна. Галківський рудник був заснований роком пізніше, а через декілька років акціонери “Дубової Балки” заклали власні потужності – чотири шахти неподалік від Лозуватки. 

Микола Шульман розповів, що після стількох років глибина тогочасних шахт може здаватися геть несерйозною, але враховуючи розвиток промисловості та технологій, навіть така відстань вважалася непоганою. Максимальна глибина криворізьких шахт у 19 столітті сягала п’ятдесят метрів. 

Багато проблем для шахт створили війни. Під час Громадянської та Другої світової війни видобуток майже припинявся, внаслідок чого у шахтах руйнувалися кріплення, набиралася вода, різноманітні механізми виходили з ладу. Все доводилося відновлювати двічі і це коштувало недешево. Деякі шахти навпаки виявилося легше закрити, аніж відновити. Така доля спіткала шахту “Стара Галахівка”, а “Большовик” остаточно припинила діяльність лише у 2008, хоча видобуток руди тут призупинили ще у 1960-х. Головна причина закриття банальна і проста – видобуток корисних копалин стає дуже дорогим або їх запаси просто вичерпуються з часом. 

Краєзнавець згадав ситуацію з шахтою “Саксагань”, яку заснував сам Олександр Поль. На ній видобувалася величезна кількість руди – мільйон пудів, і півтора мільйони після 2-3 років з початку відкриття. Діяльність шахти продовжувалася з 1881 по 1991 рік, потім всі запаси були вичерпані, і у 1997 підприємство вирішили ліквідувати. 

Золото у криворізькій руді

З шахтами Криворіжжя пов’язана не одна відома історія, яку чув увесь Радянський Союз. Особливо багато чуток було про шахту “Батьківщина”. В експлуатацію шахту здали у 1972 році. У 1980 році японці, які купували руду, нібито виявили у ній золото, вольфрам, платину та іридій, а це означало, що цінність такої сировини ставала вищою у 10 разів. Історія виявилася дуже скандальною, адже продали її як звичайну руду. Криворізькі спеціалісти почали вивчати вміст руди і виявили, що кількість золота у ній не промислова, тобто видобувати його не вигідно. Тому і цінник залишився старим.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.