Кривий Ріг був заснований на стародавньому татарському шляху, який називався Кизикерменським. Тут перехрещувалися вісім доріг. Ці фактори сприяли його швидкому розвитку. У XVII-XIX сторіччях основним транспортним засобом були чумацькі мажі, селянські вози і гарби на воловій, а згодом — на кінській тязі. Під час стрімкого розвитку Кривого Рогу,на початку ХХ сторіччя, почали замислюватися про трамвайне сполучення. Вперше, проект побудови трамвайних шляхів розглянули у 1910 році. Тролейбуси ж з’явилися на Криворіжжі набагато пізніше. Далі на kryvyi-rih-future.
Початок будівництва трамваїв і колій у Кривому Розі
Для впровадження трамваїв, у Кривому Розі планувалося створення акціонерної компанії, яка збудує колію від Веселих Тернів через ряд великих рудників Колачевського, станцію Вечірній Кут, Дубову Балку, Шмаковський рудник, Галковський і далі до станції Миколокозельськ (поблизу Мар’янівки). Але селянська громада Кривого Рогу не дозволила прокладати колію через свої землі. Таким чином проект трамвайного сполучення не був реалізований.
Повторно питання будівництва трамваю обговорювалося у 1928 році. Було вирішено прокласти гілку зі старого центру до металургійного заводу. Проект розробив інженер Інституту державного електричного транспорту Козловський.
У грудні 1932 року міська рада уклала договір з “Комундержрпроектом” на створення робочих креслень, які повинні бути закінчені до квітня 1933 року. Згідно з планом, який не повністю втілений у життя, перша лінія повинна була йти від Карнаватки через старе місто, металургійний завод, Соцмісто до Довгинцево. Довжина маршруту досягала 16 кілометрів, вартість склала 1,6 мільйонів рублів. Половину суми повинен був надати металургійний завод — 700 тисяч рублів, і коксохімічний — 200 тисяч рублів.
Офіційно будівництво почалося 13 січня 1933 року. Земляні роботи та будівництво мосту на Чорногорці проводилися у 1933-1934 роках. З 10 липня 1934 року приступили до прокладання рейок на вулиці Свято-Миколаївській. Монтажні роботи планувалося закінчити до 10 жовтня 1934 року, а запуск — 7 листопада того ж року. Проте, через відсутність вагонів, які надійшли лише 27 грудня 1935 року, прийшлося перенести дату на 1 січня 1935 року. До 1 листопада 1936 року планувалося дотягти лінію до Довгинцевого через Коксохім.
Будівництво трамвайного парку
У лютому 1936 році почалося будівництво трамвайного парку вартістю 500 тисяч рублів. 27 листопада 1936 року здано колію від Третьої дільниці до коксохімзаводу. В 1936 році трамвай перевіз більш ніж 5 мільйонів пасажирів. За 1939 рік перевезено майже 9 мільйонів, а в 1940 році — 10 мільйонів пасажирів.
Якщо в 1935 році було 5 вагонів, у 1936 році — 7 вагонів, у 1937 — 10, то в 1939 році їх кількість досягла 15 одиниць.
Головним недоліком у роботі трамваю в довоєнні роки залишалась невідповідність руху вагонів до розкладу. Запізнення на 30-60 і більше хвилин стало нормою.
Давалися взнаки форсованість робіт при будівництві та низька якість їх виконання, зношеність вагонів. Винних шукали серед керівників. У 1937 році репресували першого директора Михайла Лисицю, а згодом — його заступника Костянтина Онопрійко. У 1938-1940 роках директором працював Олександр Маркевич.
У 1958 році жителів міста обслуговували 88 трамвайних вагонів і 83 автобуси. Протяжність трамвайної лінії складала 22 кілометри. У січні 1958 року пущено першу тролейбусну лінію з площі Миру до рудоуправління імені Рози Люксембург довжиною 24,4 кілометри.
У 1957 році було вже 212 тролейбусів, місць в них 13735, а трамвайних вагонів — 202, з майже 13,5 тисячі місць.
