Як виглядає велике нічне місто у нашій уяві? Майже завжди це територія із висоти пташиного польоту, яка сяє різнокольоровими вогнями, що змішуються із тисячами зірок на темному небі. Таке видовище захоплює подих і закохує в себе, але такі краєвиди у Кривому Розі відкривалися не завжди. У 19-му столітті із настанням темної пори доби місто поринало у темряву. Звичайно, це було проблемою не тільки з естетичної точки зору, але й з практичної, – пересуватися вулицями було непросто, до того ж це ускладнювало роботу промислових підприємств. Історія розвитку вуличного і домашнього освітлення у Кривому Розі довга, але надзвичайно цікава. Далі на kryvyi-rih-future.
Освітлення криворізьких вулиць у 19 та на початку 20 століття
Складно уявити собі місто чи населений пункт, у якому взагалі немає освітлення, тому потреба у вуличних ліхтарях з’явилася у Кривому Розі ще дуже давно. Перші примітивні вуличні ліхтарі у місті з’явилися наприкінці 19-го століття і освітлювали вони переважно промислові об’єкти, головні вулиці міста та робітничі поселення.
Перші ліхтарі, які були встановлені у Кривому Розі, освітлювалися сальними свічками та заправлялися пісним маслом. Щоб через скло ліхтаря, яке було постійно закопчене через дим, проходило світло, на криворізьких вулицях працювали ліхтарники. Представники цієї професії служили у поліції та щодня чистили ліхтарі від копоті.
У 1844 році стало популярним газове освітлення вулиць, а також ліхтарі, шо працювали на суміші спирту і скіпідару. У кожного містянина біля будинку повинен був розміщуватися ліхтар, який освічував назву вулиці та номер будинку. Біля звичайних будинків та різноманітних установ обов’язково сяяли вогні білого кольору.
Перші електричні ліхтарі на вулицях Криворіжжя можна було помітити лише на початку 20-го століття. У першу чергу вони засяяли на вулиці Поштовій, яка на той час була головним економічним та культурним центром Кривого Рогу. Там розташовувалися близько 116 торгівельних закладів, постійно проводилися ярмарки, було багато майстерень та закладів культури.
Як криворіжці освітлювали свої будинки до появи електрики?
Якщо згадати типову українську хату, у якій жили українці у 19-му столітті, можна відзначити, що там було багато вікон. Саме вони і були доступним і найпростішим джерелом світла для жителів селищ, у тому числі, і для криворіжців. Також мешканці околиць Кривого Рогу, що жили у власних домівках, користувалися світлом, що йшло від палаючої печі.
Містяни часто освітлювали свою домівку світильниками на зразок вуличних ліхтарів: такі домашні джерела світла теж заповнювалися жиром. Із робіт криворізьких істориків та краєзнавців відомо, що так звані олійні світильники та ліхтарі з’явилися на Криворіжжі раніше за всі інші. Містяни виготовляли джерела світла для дому самостійно, використовуючи глину. Такі світильники розміщували на столах або підвішували на стелю. Освітлення відбувалося за рахунок того, що масло нагрівалося і починало палати, але, звісно, все це супроводжувалося смородом і димом.
Заможні родини могли дозволити собі використовувати воскові свічки, розміщуючи їх на спеціальних багатоярусних світильниках – люстронах.
Індустріалізація Кривого Рогу тісно пов’язана із розвитком освітлення, а пізніше і електрики у місті. Вже у середині 20-го століття Криворіжжя сяяло , вражаючи своєю унікальною промисловою красою. У Кривому Розі існувало декілька точок, із яких відкривалися мальвоничі пейзажі нічного міста, але найпопулярнішими місцями для прогулянок та романтичних зустрічей були Буршицький та Петровський відвали. Криворіжці та гості міста відчували себе там ніби на найвищій точці Ейфелевої вежі.
